Урок 9. Потоп

Потоп – Божа кара занепалому людству. Господь попереджав про біду і довго чекав на розкаяння. Однак людство не отямилося.

Потоп продемонстрував Божу силу в усій її повноті та Божу волю стосовно створеного світу: подібно до того, як Бог створив світ у всій різноманітності життя в ньому, так само Він і зруйнував його.

В момент катастрофи були зняті всі перепони між землею та безоднею (на противагу 3-му дню творіння, коли суша була відокремлена від води).

Усе живе, птахи та звірі, приречені на знищення, тому що їх зв`язок із людиною, царем природи, дуже близький і взаємовпливовий.

Іноді діти у своєму впертому непослуху та пристрасті до гріхів можуть опинитися на межі фізичного і духовного існування. Батьки, передбачаючи майбутню біду, мають закликати дітей зупинитися і попереджати про наслідки до останнього.

Мотив Божого гніву – не примха Всевишнього, а велике розбещення допотопної людини, панування зла, тобто духовна катастрофа. Людина стала плоттю, позбавленою душі.

Задавнена, невикорінена дитяча порочність рано чи пізно призводить до катастрофи, яка може зруйнувати всі підвалини їхнього життя та затягнути на дно людського існування. Катастрофа – не відплата за зневажені дітьми батьківські права і владу, а невідворотний наслідок зневажених законів існування.

Шлюбний союз синів Божих та дочок людських означає: 

• або шлюби між нащадками праведного Сифа та гріховного Каїна (змішалось добро та зло);
• або таємничий зв`язок між людьми та павшими духами, що навчили їх магії та ворожіння (зрада людей Богові та поява язичництва).  

Велетні - обожнені земні царі, яких вважали дітьми богів та людських жінок 

Причиною фізичної катастрофи є духовне падіння і духовний блуд: батьки мають розуміти, що компроміс між добром і злом у дитячих душах небезпечний, як і лояльність до язичництва; а ознаки егоїзму є симптомами смертельної хвороби, яку неприпустимо залишати без лікування.

Потоп тривав 150 днів. 

Ной, його сім`я та звірі перебували в ковчезі рік та 17 днів (5 місяців на воді, сім місяців на вершині гори Арарат (Вірменія)).

Катастрофа може бути повномасштабною і тривалою, але в кінці кінців вона завершується. Батькам у будь-якій ситуації потрібно зберігати терпіння і віру.

Ковчег – Богом даний засіб для спасіння від смерті (тілесної та духовної).

В Біблії та церковній історії ковчегом називається:

1) Ноїв ковчег – великий човен, в якому врятувався від потопу благочестивий Ной, його сім`я та вибрані представники всіх видів тварин;

2) корзина з лози, в якій врятувався немовля-Мойсей, майбутній батько обраного народу;

3) Ковчег завіту – священна скриня, в якій знаходились скрижалі з Десятьма Заповідями (моральний порятунок від духовної смерті в часи Старого Завіту);

4) Дарохранильниця, що знаходиться на престолі у вівтарі храму, в якій знаходяться святі дари для причастя – тіло та кров Ісуса Христа, тобто Сам Господь Бог, єдиний порятунок від вічної смерті в часи Нового Завіту.

У безмежному і бурхливому океані навколишнього світу рятівним ковчегом, опорою під ногами для дитини має бути рідний дім, сім`я. А батьки мають бути для дитини впевненим у взятому курсі та безстрашним капітаном Ноєм, який знає дорогу, бо прямує за небесним дороговказом.

Завіт – двостороння угода або Союз між Богом та людиною.

Заключивши завіт з Ноєм та його нащадками, Бог пообіцяв більше не знищувати людство та все живе на землі, але, в Свою чергу, Бог вимагає від людей виконання Його волі.

Щоб уникнути в майбутньому страшних нищівних катастроф, як у житті дітей, так і у взаємних стосунках поколінь, має бути певний завіт (союз) батьків з дітьми, на зразок Божественного союзу з людством, згідно якого батьки обіцяють приймати своїх дітей, якими б вони не були, не зрікаючись їх за жодних обставин, благословляти та допомагати їм; а діти в свою чергу, розраховуючи на батьківську підтримку, мають прийняти батьківський авторитет і їхню науку (засновану на Божій волі).

Вчинки людей є складовою частиною того діалога між небом і землею, який є суттю Священної Історії.

Задача батьків пояснити дітям, що їхні вчинки не тільки їхня особиста справа, але вони вписуються в історію і творять її.

Бог благословляє збережену гілку людства – Ноєву – населяти очищену потопом від гріха землю та володіти нею.

Разом з людиною Бог благословляє і весь тваринний світ (так само, як Господь благословляв в Раю першостворених людей Адама та Єву, а з ними і всі живі істоти).

Бог попустив людині вживати в їжу м`ясо тварин, але заборонив плоть живу з душею її та кров`ю (заборона на вбивство людини).

Дитина за своє слідування Божим заповідям має отримати від батьків не тільки моральну підтримку, а й благословення. Дитина потребує батьківського благословення в усіх добрих починаннях, від малих до великих. Не треба батькам скупитися на благословення, воно полегшить і освятить дитячий шлях.

Жертвоприношення – символ:

- усвідомлення людиною своєї гріховної немочі;

- глибокого сердечного каяття;

- вдячності за спасіння.

Жертовник –біблійний вівтар, місце заколення жертовних тварин на знак повної відданості Богові.

Жертва – сердечний знак добровільної залежності, шани і вдячності. У стосунках між дітьми і батьками, як і взагалі у будь-яких стосунках справжньої любові, жертовність має бути взаємною – це скріплює зв`язок, робить його набагато вартісним, дорого сплаченим. А взаємність жертви оберігає союз від одностороннього насильства.

Голуб – символ:

- життя на землі;

- миру між Богом і людиною;

- прообраз радісної звістки, вісник миру і благополуччя.

Відпускаючи дитину в світ, батьки мають «перевірити ґрунт», на який ступить нога дитини: чи достатньо твердий він, чи не «болото» засмоктуюче, і тільки тоді відпускати. Не залишати без уваги обстановку, в якій перебуває дитина поза домом, цікавитися, де дитина буває і з ким спілкується.

Веселка – символ:

- благовоління Божого;

- видимого знаку Завіту між Богом та людиною;

- Божої обіцянки того, що вода більше не стане смертельною загрозою всьому живому на землі.

У стосунках батьків з дітьми має бути неприхована радість. Дотримання взаємного завіту має приносити взаємне задоволення і відчуття омитої чистоти повітря в домі та легкого веселкового настрою. Задача батьків створити такий настрій.

Сини Ноя:

- Сим (від нього пішли семіти, нащадки яких розповсюдять серед народів землі істинне богопізнання; Сим став родоначальником роду Авраама –народу Ізраїля та предком Ісуса Христа);

- Хам (від нього пішли хананеї, прокляті Ноєм; нащадки Хама були знищені та віддані у рабство ізраїльтянам при завоюванні землі обітованної);

- Іафет (від нього пішли інші народи, що розсіялись по землі).

Несприйняття, нелояльність батьків до синівського хамства. Батьківська гідність потребує визнання і захисту. Поступатися батьківською честю і втрачати авторитет батькам не можна. Це не означає, що свій авторитет батьки мають всіляко нав`язувати та підкреслювати (батьківський авторитет мусить бути безмовним, лиш відчутним), але віддавати його на поталу, хоч і власним синам, неприпустимо. Це розбещує самих синів та руйнує ланцюг духовної спадковості поколінь. В ідеалі батьки (батько і мати, дідусь і бабуся) мають бути гідними статусу старійшин роду та сприйматися дітьми як сімейні патріархи.

Потоп є відображенням Божої рішучості створити новий світ із хаосу, спричиненого людським гріхом.

Батьківський обов`язок – боротися з хаосом не тільки в дитячій кімнаті, але і в дитячих душах. Допомагати дітям звикнути до порядку в думках, вчинках і стосунках з іншими людьми. Виховувати дітей в атмосфері порядку, щоб навчити дітей полюбити порядок (ознаку Божої присутності) і незлюбити хаос (ознаку присутності у світі руйнівного початку - сатани).

Потоп став прообразом хрещення, очищення від гріха водою.

Потужне духовне переживання веде до глибокого осмислення самих себе і самоочищення.  Батьки в цій ситуації мають бути хрещеними – тобто свідками і помічниками.

Зміст біблійної розповіді про потоп – зазначення зв`язку між світопорядком, природою, та моральним станом людини.

Моральний стан наших дітей – це наша відповідальність перед світом. Їхнє життя і їхній вплив на природу і суспільство, творчий чи навпаки, руйнівний, буде нашим заліком на батьківство перед Богом і людьми.

Спасіння Ноя символізує одну з головних тем Писання – обрання праведників із середовища нечестивих для творення майбутнього світу.

Місія батьків – навіть у ворожому середовищі бути для дітей тим праведним Ноєм, що має в очах Божих великий авторитет і тому врятує їх своєю святістю та благословить на нове життя.