ВІРУЮ
Фрагменти Євангелія від Івана
"Блаженні ті, що не бачили, а увірували".
(Йоан, 20:29)
ПРЕДТЕЧА
Увіруйте! - кричать мої вуста.
Покайтеся! Зрікайтеся гордині!
Я - голос вопіющого в пустині,
Що словом Божим свідчить про Христа.
Відкиньте все негоже,
Бо близько Царство Боже.
Рівняйте путь - гряде Господній час!
Всі помисли погані
Потопляться в Йордані,
Як я водою тут охрещу вас.
Тікайте, не тікайте -
Одне лиш пам'ятайте:
Від Божої покари не втекти.
Я хрещу вас водою,
Та вже іде за мною
Син світла - переможець темноти!
Дивіться, грішні люде,
Оцей хрестити буде
Господнім словом - словом вогняним! -
Отця небесна сила
Та голубині крила -
Це Дух Святий возноситься над ним!
Увіруйте! - кричить моя душа.
Покайтеся! Зрікайтеся гордині!
ІВАН
Минає ніч вагання і тривог.
Пишу Пролог, поклавши за основу
Глибоку віру в те, що спершу було Слово
Й було воно у Бога - яко Бог.
То слово Боже спородило все -
Дало життя, що світлом є для світу. -
У променях Нового Заповіту
Воно нам віру істинну несе.
Про це засвідчив Божий чоловік,
Рятуючи невольників невіри, -
Омивши хрещенням будення їхнє сіре,
Він душі вірою осяяв їм повік.
Увіруйте! - кричать його вуста.
Покайтеся! Зрікайтеся гордині!
Він - голос вопіющего в пустині,
Що словом Божим свідчить про Христа.
ІСУС ХРИСТОС
Це Я – не бійтеся Мене.
Я – хліб життя, Я – світло світу.
Складе буття Моє земне
Рядки Нового Заповіту.
Отець в Мені, а Я – в Отці,
Ми з Божим Духом триєдині,
Тому-то фарисеї ці
Мене убити хочуть нині.
Я - воскресіння і життя,
Хто в Мене вірить, той не гине,
Той знов постане з небуття –
У вічність духом перелине.
Ми з вами – виноградний кущ:
Я – стовбур, ви – гілки і крона.
В пісках пустель, в яругах пущ
Ось-ось заграють наші грона!..
ЮРБА
Розпни його! Розпни! –
І за діла, і за слова! –
Такі страшні вони,
Що не вміщає голова.
Розпни його! Розпни! –
Він хоче зруйнувати храм! –
Він гірше сатани,
Він допікав три роки нам.
Розпни його! Розпни! –
Він об’явив себе царем.
Адамові сини –
Корону з нього ми здерем!
Розпни його! Розпни! –
Себе він Божим сином звав. –
Страшнішої вини
Донині білий світ не знав.
Розпни його! Розпни! –
Він каже, начі він – пастух.
Та ми не барани,
Нас не обдерти на кожух!
Розпни його! Розпни!
І не питайся нас чому...
Турни його в терни,
Бо ми не віримо йому!
Розпни його! Розпни!...
МАРІЯ МАГДАЛИНА
О, горе нам! О, горе нам!
Господній гріб порожній...
А мав же стати нам за храм
Цей камінь придорожній!..
Де нині синь Твоїх небес,
Ісусе, Божий Сину,
Що духом згас і тілом щез,
І грішних нас покинув?!
Болючій згадці навздогін
Повік мені ячати,
Бо так, як Він, бо так, як Він,
Ніхто не вмів прощати.
Не підвестись мені з колін,
Повік поклони бити,
Бо так, як Він, бо так, як Він,
Ніхто не вмів любити.
О, горе нам! О, де Ти, де?
Яви ж мені знамення,
Хай вірю, що на світ зійде
Твоє благословення!
ІСУС І МАРІЯ
Ісус:
Чого ти , жінко, плачеш?
Ридаєш тут чого?
Шукаєш, а не бачиш
Його...
Марія:
Якщо ти, пане, садівник –
Вшануй мою жалобу, -
Скажи, куди нежданно зник
Умерлий з цього гробу...
Ісус:
Мов горлиця воркуєш
Ти з розпачу свого, -
Питаєш, а не чуєш
Його...
Марія:
Прости мене, прости мене,
Учителю! Раввуні!
Невже це голос Твій, а не
Кіфари дзвінкострунні?!
Ісус:
Маріє, втань! Це справді Я.
Під оклик: “Алеллуйа!”
Ось-ось прийде пора Моя
І до Отця зійду я.
Ти ж будь у мене за гінця –
Біжи братам сказати,
Що до небесного Отця
Готовий я рушати.
При сріблі дня, при злоті звізд,
По світу, що й не змірить,
Рознось про Мене благовіст,
І світ тобі повірить.
ІОАНН І ЮРБА
Біжить, біжить Марія Магдалина
У грішний світ по крем`яних стежках,
Правдиве слово про Отця і Сина
Цвіте вогнем у неї на вустах.
Біжить вона, не чує ніг у втомі,
Минає перепони на путі,
І відчиняють вікна в кожнім домі
Вчорашні грішні – завтрашні святі.
Біжить у світ осяяна Марія,
Натхненна словом праведних небес,
І тих, хто знали, що помер Месія,
Звістує радо, що Христос воскрес.
Біжить у світ – в чорнобилі, в сибіри,
У морок Богом скараних адрес:
Христос Воскрес!
А світ у світлі віри
Відказує: “Воістину воскрес!”
Нема його! Нема!
Сконав, як тать, пропав, як дим!
Радієте дарма -
Не бути грішному святим!
Нема його! Нема! -
Не воскресе людина та,
Що нами усіма
Її прибито до хреста!...
Нема його! Нема!
ХОМА
Не вірю я у тайну воскресіння,
Не вірю я, що Він вернувся знов.
Не вірю я, що хтось уникне тління
І з потойбічних вирветься оков.
Марія нас могла і одурити,
Набрати всіх на вигадки пусті.
Не вірю я, що можна знов ожити,
Коли тебе убито на хресті.
Нехай мені покути не минути,
Нехай за гріх мій - не для мене рай,
Та я такий: ніж сто разів почути,
Волію раз побачити - і край!
Ісус воскрес? О, схаменіться, люди!
Ісус воскрес? Мені бракує слів!..
Такого не було, нема й не буде,
І не морочте ви собі голів...
МОЛИТВА МАРІЇ
Господи Ісусе Христе,
Пред Тобою день і ніч стою.
Плетиво вінця тернисте
Ранить душу зболену мою.
Господи Ісусе Христе,
Власне серце в дар Тобі даю,
Боже Царство променисте
У глибокій вірі пізнаю.
Господи Ісусе Христе,
Устремління наші розгадай, -
До святинь Твоїх доплисти
Дай нагоду і наснагу дай.
Господи Ісусе Христе,
Грішних нас люби, не покидай,
Віри почуття пречисте
Всім нам у віках заповідай!
ХОР ХРИСТИЯН
Такого не було – це щира правда.
Такого досі бути й не могло.
А нині, бачиш, є і буде завтра,
Як звіщено пророками було.
Такого не було, аби хапали
Безвинного, судивши без вини.
Такого не було, щоб охрипали
Від вереску: «Розпни його! Розпни!»
Ні зуби льва, ні щупи восьминога
Не ранять тих, що благо роблять їм.
А Він – єдинородний Син у Бога –
Прийшов гріхи простити нам усім!
Тобі також, хоч ти – Хома Безвірний,
Гординя ница топче твій талан.
Ось Він прийшов, Спаситель наш офірний,
Торкнись рукою до Господніх ран.
Та в Бога ті найбільшу ласку мають,
Що вірують, не бачивши Його.
Вони душею Господа сприймають –
В серця приймають Вчителя свого.
АПОСТОЛИ
Так вершиться записане в віках,
Збувається посвята і страждання. –
Щоб ми не потопились у гріхах,
Він Чашу Страсну випив без вагання.
Справдилося пророчене давно:
Ми при столі зібралися, братове,
Де прісний хліб та молоде вино
Звістують про повернення Христове.
Вертається до Батька Божий Син,
Відкрито перед Ним небесні брами.
Де Він ступав, зів’яв гріха полин,
Де Він учив, Йому возводять храми.
Так вершиться записане в віках. –
Нікого не минає скорбна чаша…
Він був розп’ятий на людських гріхах.
Він першим був, а завтра – черга наша.
ВІРУЮ
Вірую
Во єдиного Бога-Отця
Вседержителя і Всетворця,
Що явився на небо в імлі,
Як земля і як все на землі, -
Вірую.
Вірую
В Бога-Сина Ісуса Христа,
Що єдиним нам Господом став,
Бо рожден був от Бога таки
Перед всі попередні віки, -
Вірую.
Вірую
Що як світло від світлих вершин,
Він від Бога правдивий Бог-Син,
І що Він, односущний з Отцем,
Є початком всьому і вінцем, -
Вірую.
Вірую
Що зійшов Він з небес ради нас,
Щоб спасти всіх людей яко Спас,
Через Духа й Марію святу
Воплотившись в людину просту, -
Вірую
Вірую
Що за нас Він розп`ятись був рад,
Що судив Його Понтій Пилат,
Що страждав Він і вмер на хресті,
Й поховали Його в сумоті, -
Вірую.
Вірую
В те, що третього дня він воскрес
І вознесений був до небес,
І сидить одесную Отця,
І що царство Його без кінця, -
Вірую.
Вірую
Також в Духа Святого, що днесь
Від Отця-Бога сходить увесь,
Одна честь Йому з Сином й поклін,
Що в пророках являв себе він, -
Вірую.
Вірую
У єдину соборну святу
Всеапостольску церкву – оту,
Де хрещення змиває гріхи,
Де воскреснуть прийдешні віки...
АМІНЬ.
Поема "Вірую" - лібретто мюзиклу Юрія Саєнка, прем`єра якого відбулася у Львові 2 липня 1993 року в Оперному театрі.
Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/bogdan-stelmah-pro-vichne...
© 2011-2024 Дитяча недільна школа "Чадо"
© 2011-2024 Розробка: Юрій Зінькевич