Програма з української літератури
для учнів недільних шкіл
 
Леся Українка
 
 
 
МРІЇ
У дитячі любі роки, 
Коли так душа бажала 
Надзвичайного, дивного, 
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци, 
Таємницею укриті, 
Не вродливі королівни 
Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках 
Не на гордих переможців, 
Що, сперечника зваливши, 
Промовляли люто: «Здайся!»
Погляд мій спускався нижче, 
На того, хто розпростертий, 
До землі прибитий списом, 
Говорив: «Убий, не здамся!»
 
 
Питання до тексту:
1. Які почуття, на твою думку, найточніше відтворюють настрій вірша? 
2. Як Ви гадаєте, чому не «вродливі королівни» та «горді переможці» «очарували» ліричну героїню?
3. Уважно прочитайте рядки:
Я дивилась на малюнках 
Не на гордих переможців, 
Що, сперечника зваливши, 
Промовляли люто: «Здайся!»
Погляд мій спускався нижче, 
На того, хто розпростертий, 
До землі прибитий списом, 
Говорив: «Убий, не здамся!»
Прокоментуйте з християнського погляду, що означає дивитися на «до землі списом прибитих»? Чому, на Ваш погляд, саме вони не здаються?
Поміркуйте, як поводить себе людина в духовній боротьбі? Яким «списом» вона може бути «до землі прибита»? Як вона може піднятися?
4. Які риси творчої особистості Лесі Українки відображені в почуттях, настроях, діях ліричної героїні?
 
 
***
Як дитиною, бувало, 
Упаду собі на лихо. 
То хоч в серце біль доходив, 
Я собі вставала тихо.
 
«Що, болить?» — мене питали, 
Але я не признавалась — 
Я була малою горда, — 
Щоб не плакать, я сміялась.
 
А тепер, коли для мене 
Жартом злим кінчиться драма 
І от-от зірватись має 
Гостра, злобна епіграма, —
 
Безпощадній зброї сміху 
Я боюся піддаватись, 
І, забувши давню гордість, 
Плачу я, щоб не сміятись.
 
Питання до тексту:
1. Схарактеризуйте образ ліричної героїні. Висловіть власні роздуми про неї.
2. Поміркуйте й порівняйте поняття гордість та гідність, поясніть, як Ви їх розумієте. У чому Ви вбачаєте різницю? Дайте ціннісну оцінку цим поняттям з християнського погляду.
3. Яке з двох обговорюваних понять, на Вашу думку, притаманне ліричній героїні цієї поезії?
4. Поміркуйте про сміх та плач. Пригадайте: в яких творах ми вже обговорювали це питання? Підказка.
5. Схарактеризуйте стан радості з християнського погляду.
6. Якими повинні бути сльози?
7. Прочитайте притчу.
 
Господь послав з небес на землю Ангела, щоб той приніс Йому звідти воістину угодну жертву. І захотів Ангел принести Богові сльозу. Побачив він, як плаче чоловік за померлою дружиною, взяв сльозу його і відніс Господу.
- Ні, - сказав Господь. – Не ця жертва угодна Мені.
Тоді злетів Ангел на землю вдруге і перебував у краї, де була віна. Побачив він воїна, що помирав. І, відходячи від світу цього, поранений воїн плакав за долю своїх побратимів, своєї батьківщини. Узяв ангел його сльозу і возніс Богові.
- Ні, - сказав Господь удруге. – Не ця жертва угодна Мені.
У роздумах Ангел полетів знову на землю. Спустився він до святого Божого храму. Тут побачив людину – великого грішника, якого уникали й засуджували багато «праведників». Він припав у покаянні й щиро плакав за свої гріхи, благаючи Бога прощення. Узяв Ангел його сльози – і відніс Богові.
- Воістину угодна жертва ця мені. Я завжди чую плач того, хто кається.
 
Дайте відповідь на питання № 6.
 
8. Прослідкуйте автобіографічні аспекти в цьому тексті Лесі Українки.
9. Чому, на Ваш погляд, лірична героїня «плаче, щоб не сміятись», а сміх називає «безпощадною зброєю»?
 
 
ТИША МОРСЬКА
В час гарячий полудневий 
Виглядаю у віконце: 
Ясне небо, ясне море, 
Ясні хмарки, ясне сонце.
 
Певно, се країна світла
Та злотистої блакиті, 
Певно, тут не чули зроду, 
Що бува негода в світі!
 
Тиша в морі... ледве-ледве 
Колихає море хвилі; 
Не колишуться од вітру 
На човнах вітрила білі.
 
З тихим плескотом на берег 
Рине хвилечка перлиста; 
Править хтось малим човенцем, 
В'ється стежечка злотиста.
 
Править хтось малим човенцем, 
Стиха весла підіймає, 
І здається, що з весельця 
Щире золото спадає.
 
Як би я тепер хотіла 
У мале човенце сісти 
І далеко на схід сонця 
Золотим шляхом поплисти!
 
Попливла б я на схід сонця, 
А від сходу до заходу, 
Тим шляхом, що проложило 
Ясне сонце через воду.
 
Не страшні для мене вітри,-
Ні підводнії каміння, 
Я про них би й не згадала 
В краю вічного проміння.
 
 
Питання до тексту:
1. Прочитай уголос вірш. Які твої перші враження від нього?
2. Які почуття, на твою думку, передає поетеса в цьому вірші? Зачитай ті слова, які це засвідчують.
3. Назви художні засоби, вжиті у прочитаних віршах Лесі Українки. Як вони вплинули на твоє сприйняття поетичних образів?
4. Які образи та символи є ключовими для цього тексту?
5. З чим асоціюється у Вас море?
6. Як Ви уявляєте «житейське море»
7. Які біблійні сюжети, у яких море є важливим символом, Вам відомі?
8. Чи існує край «вічного проміння»? Де є цей край? Чи варто прагнути до нього?
9. Зачитай ті рядки вірша, у яких поетеса каже про свою сміливість і неабияку мужність. Яка, на Ваш погляд, головна думка твору?
 
 
Автор уроку - викладач недільної школи "Чадо" 
Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва
Бойко Ольга
 

 



Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/lesya-ukrayinka.-«mriyi»,-«yak-dytynoyu,-buvalo...»,-«tysha-morska»,-«spivets»
© 2011-2024 Дитяча недільна школа "Чадо"
© 2011-2024 Розробка: Юрій Зінькевич