Великодній сценарій
Дія 1
(Сцена. На сцені Гріб Господній, темно. Лине пісня «Страждальна мати».
На сцену виходить Понтій Пилат, два воїни, сотник Лонгін)
Понтій Пилат: Що сталось, воїни, чому прийшли так рано?
Чом залишили на хресті юдея?
Бачу, ви Риму служите погано
І служби не шануєте своєї!?
Сотник Лонгін: Ні, мій наміснику, ми Риму вірні слуги,
Та іудей помер, й тоді, коли Він помирав,
Щось дивне діялось, щось надзвичайне –
Мабуть такого світ іще не знав.
Навколо потемніло, день став ніччю,
Громи і блискавки залили ту пітьму –
Все було так, неначе хто казав: навіщо
Ви все це заподіяли Йому!?
Воїн 1: І ще доповіли нам певні люди –
Явились багатьом якісь померлі;
Воїн 2: А в їхньому, святому для них храмі
Завісу, прокураторе, роздерло....
Воїн 1: Ми – не з лякливих, але налякались
І вісті всі тобі доповіли...
Понтій Пилат: А що ж юдеї?
Воїн 2: Ідуть і каються, повірили, що Цей юдей – Месія?
І що Він виведе їх з римської імли неволі.
Воїн 1: Субота ця в них – Пасха – день великий!
Святкують Вихід із єгипетського рабства.
Щоби не збурились часом раби безликі,
А нам щоби в халепу не попасти!?
Скажи, хай знімуть їх усіх, розп’ятих,
І поховають, як їх чин велить,
І буде нам і їм, всім – мирне свято,
Й нікого голова не заболить.
Понтій Пилат: Я їм покажу волю!? Придушу повстання!!!
Уділ рабів – хіба одне мовчання!
Ви ж мої вої – будьте на сторожі,
Бо нюхом чую помисли ворожі!
( Заходить Йосиф Аримафейський )
Йосиф: О наш наміснику, о Понтіє Пилате,
До тебе я з проханням в цю хвилину –
Дозволь з хреста нам тіло Того зняти,
Про кого ти промовив був: “оце – людина”
Там, під хрестом, його страждальна мати –
Дозволь нам Її Сина поховати!
Понтій Пилат: А що ж закон, не можна ж хоронити!?
У вас же Пасха! Як її спожити?
Йосиф: Я й сам юдей, закон весь добре знаю,
Тому і серцем щиро уповаю
На того, хто Закон створив,
Його бо я всім серцем полюбив.
Назарянину гріб я свій віддам,
А миро – мироносицям-жінкам/
Понтій Пилат: Ну, йдіть, знімайте вже з хреста
Того, Хто вмер, щоб дати вам життя!
Я засудив Його, але я й руки вмив,
Щоби мене ніхто не засудив.
( всі виходять.Заходять Первосвященики і фарисеї )
Дія 2
Первосвященик Ви чули, що говорять люди –
Анна: Що Він воскресне, вчора розіп’ятий!?
Отой розбійник, й та неправда буде
Ще більшою над все Його завзяття.
Первосвященик Нічого, хай говорять, нашу справу
Кайяфа: Здається, ми довели до кінця –
Перетворили в порох Його славу
І на хресті позбавили життя –
Того, Хто конкурентом був...
Забудуть Його всі, хто Його чув.
Первосвященик А що, як викрадуть його з могили –
Анна: Тоді нараз всі будуть говорити,
Що Він воскрес, що Він живий, а ми –
Життя закляті й вічні вороги.
Нам терміново слід направити туди
Пилата воїнів, чиї мечі й щити
Зупинять кожного, потрощать все і всіх:
Усе – одно, чи гріх це чи не гріх.
(Заходять воїни і сотник)
Первосвященик Гей! Воїни Пилата, йдіть сюди!
Кайяфа: Це ж ви Його до смерті довели!? –
В могилі Він тепер, ось Вам печать –
Належить вам тепер допильнувать,
Щоби Його ніхто не вкрав з могили;
Тож вам всі повноваження і сила.
Первосвященик Пильнуйте добре, будьте на сторожі
Анна: Так, як навчив вас ваш великий Рим,
Бо учні Назорея, нам ворожі,
Можуть в цю ніч таки прийти за Ним.
У вас мечі, щити, усі печаті –
Нещадні будьте, пильні і завзяті!
Сотник Лонгін: У нас не викрадуть Його, та гріх на вас
За те, що ви в цей Богом даний час
На хрест піднесли Праведника цього –
Я бачив, як молився Він до Бога,
Як Він страждав невинний на хресті –
Мабуть, живемо ми в великі дні!
А ви Його із заздрості убили,
Хоча Його ж Закону ви учили!?
Первосвященик Та йдіть уже, не треба нас навчати,
Анна: А то ще й ви потрапите за грати –
Свобода слова, бачиш, в них –
Навчає нас, поважних і старих!?
( Первосвященики виходять, а воїни підходять до гробу і стережуть його)
Дія 3
( Входять жони мироносиці і стають під сценою )
Марія Магдалина: О, Боже, любі сестри, що ж тепер,
Коли Учитель любий наш помер –
Лишились нам Його слова, наука,
Гарячі сльози і палка розпука!
Швидчіш туди, де зараз Він лежить –
Та хто поможе камінь відвалить!?
Марія Яковова: Чи нас допустять римляни до Нього,
Його ж і мертвого бояться, як живого,
Чи зможем миром намастити тіло,
Яке за нас усіх переболіло!?
Соломія: А, може, римляни і нас поб’ють мечем,
Чи, може, звідти ми з нічим підем...
Усеодно, що буде – за Тобою,
Наш Господи, ми тихою ходою
Пройдемо все – хай, навіть, смерті жала
Вогнем страждання душі увінчають.
Іоанна: Ти вчив нас, Господи, як жити без гріха,
Як жити так, щоби любов цвіла,
Як до небес зійти і в благодаті
Самим вишневим цвітом розквітати.
Ти нас навчав, і нині ця любов
Знову спішить під Твій святий покров –
Як нам побачити Тебе, зустріти,
Щоб спалахнути в зустрічі й горіти
Цим неземним вогнем...
Зустрінь нас, Господи, до Тебе ми ідем!
Марія Магдалина: Тихіше, там хтось є, ми не самі
Можливо, це ще вої на чоті?
Як сльози напувають душу? –
Неначе дощ рясний гамує спрагу суші!
Марія Яковова Не плач, Маріє, ми завжди з тобою,
І наш Спаситель завжди поруч нас,
Він з нами йде тернистою ходою,
На покаяння залишає час.
І дано Ним тобі святе життя
За твого серця щире каяття!
Марія Магдалина: Я вірю, сестри, наш Господь воскресне,
І переможе зло на всій землі,
Дарує людям Царствіє Небесне,
І будуть в світі дні святі й нові.
Нехай молитва об’єднає нас
В цей непростий випробування час!
( лунає молитва “Отче наш” )
( Роздається грім, включається світло над гробом.
Камінь відвалюється, звідти виходять два ангели і сідають біля гробу Господнього)
Дія 4
Ангел 1: Христос Воскрес! Чому ви всі сумнії?
Нехай горить вогонь святої віри!
Навіщо серед мертвих вам шукати
Того, Хто смерті зміг кайдани розірвати!?
Ангел 2: Немає тут Живого серед мертвих –
Ідіть, і хоч юдеї вперті,
Ви учням розкажіть про Воскресіння
Й про те, Хто людству дарував спасіння!
Ангел 1: Самі погляньте – ось його пелени,
Його ж немає – не тужіть за Ним.
Ось нині ви почули це від мене –
Несіть цю радість всім в Єрусалим!
Ангел 3 Христос Воскрес! Воскрес Господь наш нині!
Розсіялась пітьма і день настав:
Бог дарував свою любов людині
І через хрест усіх нас обійняв.
Тож хай душа воскресне із руїни,
І в повні груди славить Бога дух –
Бо вийшли ми із рабства й царства тіні –
Радіє сурмам Воскресіння слух!
(Воїни тікають. Жінки мироносиці спускаються зі сцени, до них підходять апостоли)
Ап. Петро: Прости, о Господи, мене, я согрішив,
А певен був, що всім єством любив.
Яка я скеля – зрадник... і моя
Ридає через зраду ту душа.
Страждаю тяжко, спокою немаю,
Лише на Милосердя уповаю,
Бо знаю, вірю, що підніме знов
Мене з колін Твоя свята любов!
Марія
Магдалина: Не плач же, Петре, Він воскрес, на гробі
Лежать пелени, а Його немає –
Хай почиває мир Його на тобі,
Й на Нього серце щиро уповає!
На місці, де Він вчора ще лежав,
Нам Божий Ангел все це розказав.
І ці слова велів вам передати,
Щоб перестали учні сумувати
За Тим, Хто смерті розірвав кайдани
І пекло розорив, зцілив всі рани
Дітей Своїх, чия душа жива
В любові славить Господа щодня.
Ап. Фома: Як... Він воскрес? Не може того бути!
Як швидко можна смерть Його забути?
Ти, певно, мариш, Магдалино, це любов
Туманить, мабуть, розум, душу й кров.
Я не повірю, доки в його рани
Цих пальців не вкладу й сам не побачу:
І так не стану я рабом омани –
Така у мене логіка і вдача.
Ап. Іоан: Нам треба подивитись в гріб, чи там
(Підбігає до гробу, за ним ап. Петро)
Нема Його, бо пам’ятаю
Його слова, які казав про храм –
Я серцем всім на Бога уповаю...
Дивися, Петре! Ні, Його немає,
Одні пелени... Як? Чому? Коли?
Що нам робити далі? – Я не знаю...
Тут і Пилата воїни були.
(Ап. Петро та Ап. Іоан відходять від гробу, до них підходять інші Апостоли)
Апостоли разом: – Христос Воскрес!
– Воскрес Учитель!
– Воскрес Господь!
Ап. Іоан Богослов: Господь воістину воскрес,
Лука й Клеопа теж Його впізнали
Ап. Андрій: Нам слід тепер іти в Єрусалим
І свідчити усім, щоб всі це знали.
Й не треба нам боятись зла –
Господь із нами, з нами його сила,
Із Ним прийдем до вищого добра,
Яке підніме в небо нас на крилах!
(Ідуть зі сцени, натомість заходять Понтій Пилат і воїни, без сотника)
Дія 5
Воїн 1: О, пане мій, воскрес цей чоловік,
Був грім із неба, ми не повтікали,
Але попадали, вели хвилинам лік,
Чого іще чекати – ми не знали.
Весь гріб засяяв, світло грало з нього,
Потерпли ми, та доти залишались,
Аж пересвідчились, що там немає Того,
Кого юдеї вчора так боялись.
Тепер їх жах після таких подій
Напевно, більшим стане,
Адже ж це крах усіх їхніх надій,
В наших словах, повір, нема омани.
Пилат: Що ви говорите? Верзете казочки?
Чи, може, з учнями у змові ви!?
Дешеві ваші голови не гріх
Зітнути ж нині й кинути до ніг.
Воїн 2: Правителю, помилуй, пощади –
Ми – вірні слуги, милостивий – ти.
Може щось Лонгін скаже, але він
Оцих вже не побачить більше стін:
Він втік одразу, хоч хотів втекти
Ще з-під хреста, а вже сюди прийти
Напевно, не прийде: сказав, що в Назорея
Він ввірував і серцем і душею.
Пилат: То він є зрадник! Де він є? Ведіть!
І голову йому в цю ж мить зітніть!
Пауза.................
Кому скажіть іще, що бачили і чули
І вам кінець.
Воїн 2: Ми вже усе забули!
Пилат: А хто про що б питав, так і кажіть.
Ідіть покличте цих святош мізерних,
Що прирекли Його на смерть
Й вінок поклали з терня
Йому на голову....
(Воїни виходять)
О, боги римські, що я наробив?
Навіщо душу праведну згубив?
Коли воскрес Він – що тоді робити?
Як з цим гріхом мені надалі жити?
Ці фарисеї – це вони в усьому
Мене довели до гріха такого.
Їх слід зродити винними за все –
Хай кожен з них відплату понесе.
(заходять первосвященики)
Первосвященик Правителю, Того Ісуса вкрали,
Анна: Прийшли вночі, з печери тихо взяли,
А нині кажуть, Він воскрес із гроту,
Щоб дати й іншим ту саму свободу.
У тебе влада, вої, зупинити
Нам все це слід негайно.
Найкраще буде учнів погубити,
Але усе робити тихо, тайно.
Первосвященик Брехня оця загрожує усім,
Кайяфа: Вона зруйнує Рим – наш справжній дім.
Належить нам всіх учнів погубити:
Інакше бунт тобі не зупинити.
Пилат: Зрадливі ви й лукаві, фарисеї,
Ви ж зрадили свого серед своїх,
Ви зрадили і Богові своєму,
Й на весь народ накинули цей гріх.
Одної віри, одного народу.....
Якого ж підлого ви роду!?
Але до бунту я не допущу
І буду в злі вправлятись разом з вами,
Усім, хто проти мене – відомщу,
І стану ще царем поміж царями.
Кайяфа: Гей, воїни, візьміть собі це злато –
У нас його наскладано багато –
Кажіть усім, що вкрали Назорея
Ученики, брехні тієї
Нам вистачить на довгий-довгий час:
Ніхто не прийде свідчити на нас.
Дія 6
(Рим. Імператор Тіберій сидить на троні, біля нього двоє слуг з віялами, дві танцівниці і два воїни.
До трону підходить Марія Магдалина, тримаючи у руках білі яйця)
Марія Магдалина: О, імператоре, Тіберію, я йду із краю в край,
Щоб те явити людям, що потай
В Юдеї діялось не так давно – Пилата
Ти, мабуть, сам прймав у цих палатах.
Коли він правив – з краю в край ходив
По Іудеї Той, Хто все оце створив.
Його Ім’я – предивне на устах,
Він – Істина, Життя, Правдивий шлях.
Він – Бог усіх, не тільки іудеїв.
Він є Любов, куда нам всім без неї!?
І ось в блаженній нашій стороні
Подав нам Бог благословенні дні –
Ходив Христос поміж людей Своїх,
Навчав, зціляв, прощав нам всякий гріх,
До неба нам показував стежину,
Творив із нас нову живу людину.
Та твій намісник і юдейська Рада –
Ніхто не став їм в тому на заваді –
Його розп’яли на хресті, а з гробу
Воскрес Ісус Христос на третю добу.
Воскрес, щоб завжди світом керувати,
Над мертвими й живими панувати!
Імп. Тіберій: Що це за жінка? Що за маячня?
Який правитель і яке життя?.....
Воїн 1: Мій пане, жінка ця – з Юдеї,
Де, мабуть, об’явився Бог для неї,
Та й для усіх, але Пилат і Рада –
А в їх руках у тій країні й влада –
Його розп’яли, в гробі поховали,
А зранку не знайшли, сказав Пилат, що вкрали.
А інші кажуть, що Ісус Воскрес!
І, навіть, зараз басить нас з небес!!!
Імп. Тіберій: Ти ба, дивися, та невже воскрес!?
Це неможливо, жінко, неможливо,
Як неможливо, щоби яйця ці,
Які у тебе зараз у руці,
Червоні стали!
(Марія підносить у руках червоні яйця)
Марія Магдалина: Поглянь, вони червоні, й це для тебе
Явило чудо це сьогодні небо,
Щоби і ти увірував в Христа,
Який для нас є Істина й Життя.
Імп. Тіберій: Не може бути, це насправді так
(бере крашанки до своїх рук)
Ось білі вони були, а тепер, як мак.
Значить, Ваш Бог помер й воскрес насправді
Й немає у словах Пилата правди?
Неправда хай знайде свою відплату,
Я ж дам наказ Христа всім шанувати!
Слуга з віялом 1 Христос Воскрес! - нехай душа співає
Христос Воскрес! - хай славить Бога все
Христос Воскрес! - нехай благословляє
Вас всіх Господь, Який життя дає.
Слуга з віялом 2 Він поруч, недалеко, біля тебе
Його рука веде тебе в житті
Хоч скільки терня, але близько небо,
Коли Він в Тройці діє у тобі.
Ангел 3 Любов перемогла, всіх об’єднала
Всіх привела перед поріг небес
І голосно із них нам проспівала:
Христос Воскрес! Воістину Воскрес
Ангел 1 Лунають дзвони, вся земля радіє,
Любов в обіймах зігріває світ
І вірою й надією рясніє
У цій любові наш прадавній рід.
Як прадідів великих діти щирі,
Прославмо Бога з ангелами днесь,
Бог дав нам крила! Тож наповним вирій,
Предивним світлом Того, Хто Воскрес!
Ангел 2 У світлих писанках, у вишиванці,
Увечері, вночі, удень і вранці
Про Нього думайте – про Агнця, про Христа,
Бо Він – Любов, і Правда і Життя!
Ангел перший: Христос Воскрес! – і ми вас обіймаєм
Ангел другий: В Його неперевершеній любові!
Ангел перший: І від душі ми вам усім бажаєм:
Ангел другий: Щасливі будьте в Господі й здорові
Христос Воскрес!
(Усі виходять на сцену)
Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/velykodnij-stsenarij
© 2011-2025 Дитяча недільна школа "Чадо"
© 2011-2025 Розробка: Юрій Зінькевич