Програма з української літератури

для учнів недільних шкіл

Володимир Винниченко

 

Питання до оповідання "Федько-халамидник"

1. Яким був Федько за характером? Чому його звали халамидником?
2. Як Федько розважався?
3. Якими були його друзі? Чим хлопці відрізнялися від Толі?
4. Як ставилися батьки до Федька?
5. Що трапилося на річці?
6. Як Федько допоміг Толі? Чи тільки тим, що врятував його із води?
 
Християнський погляд

1. Чи були притаманні Федькові християнські чесноти? Якщо так, то які?
2. Як співіснувало добро і зло в душі хлопця?
3. Що «сподвигло» Федька переходити річку по кризі? 
4. Чому Толя теж захотів перейти ріку?
5. Як на це реагує Федько? Чому? Які риси характеру змушують його зробити це?
6. Яку заповідь Ісуса Христа виконує Федько?
Пригадайте Євангельські слова:
«Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою покладе за друзів своїх…» (Іоанна 15:13)
«Ви чули, що сказано: Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що проклинають вас, добродійте н ненависникам вашим і моліться за тих, що несправедливо свідчать проти вас і гонять вас. Будьте ж синами Батька вашого Небесного; бо Він наказує Своєму сонцю сходити над лихими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних» Мф 5: 43 – 45.
7. Чому, на Вашу думку, Федько вперше каже неправду, виправдовуючи Толю? 
8. Як «панська дитина» реагує на це? Як це характеризує його?
9. Як ставиться Толя до смерті Феді? Чому?
10. Про що свідчить те, що Толя узяв чижика?
11. Поміркуйте. Чи варто характеризувати героїв оповідання як суцільно позитивних чи негативних? Чому?
12. Чи можуть в душі людини співіснувати добро і зло? Як вони взаємодіють?
13. Як зображена у творі соціальна нерівність? Як цей фактор впливає на батьків Федька? Чи слід їм було раболіпно виконувати свої обов’язки та постійно відчувати вину перед «панською сім’єю»?
14. Батькам. Чи слід карати дітей за непослух? Як би Ви ставилися до витівок Вашої дитини на місці Федькових мами й тата?
 
 
ЧИТАТИ ТЕКСТ
Винниченко Володимир
"Федько-халамидник"
 

Це був чистий розбишака-халамидник.

Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:

там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом.

Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти,— граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.

Наприклад, таке. Ліплять хатки з піску. Перед будинком, де жив Федько, була незабрукована вулиця і там завжди грузли в піску коні. Після дощу цей пісок ставав липким і вогким,— для будування хаток нема краще. Поставиш ногу, обкладеш її піском і виймай потихеньку. От і хатка. Хто хоче, може навіть димаря приробити. Коло хати можна тин виліпити, а за тином натикати сінинок — і сад є.

А між хатками іде вулиця. Можна в гості ходити одне до одного.

Федько теж ліпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже. Ще й регочеться.

А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй,— перший по силі на всю вулицю. Враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде і пита:

— Ну? Наживсь на світі? Говори!

Як той каже, що наживсь, то милує; а як пручається — іще б'є.

Або пускають хлопці змія.

Плац великий,— ні будинків, ні магазинів, розбігтись є де. І вітер там раз у раз найкращий.

От заносять змія.

Федько сидить у себе на воротях, як Соловей-Розбійник на дереві, і дивиться. Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти. Ворота високі і там ніби скринька така зроблена. В тій скриньці й засіда Федько.

— Пускай! — кричить той, що держить.

Змій виривається, але зразу ж козиряє і б'ється об землю.

Федькові досадно: дурні, хвіст короткий! Але він сидить і не кричить нічого. Його думка зовсім інша.

Хлопці догадуються і прив'язують до хвоста ганчірку. Тоді змій плавно й легко здіймається вгору. Приємно держати його! Вітер чудесний, тільки розсотуй нитки та дивись, щоб на вузликах добре зв'язані були. Змій кокетує і хитає головою то в той бік, то в другий, наче комусь шепче на вухо то з одного боку, то з другого. А як дерчітки ще начеплені, аж дух радіє! Цілий день би стояв, та держав, та дивився вгору. Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому білий-білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом. І ледве-ледве чутно ллється од його дирчання дирчаток. Не тільки бачиш, а й чуєш. Так наче Гриць або Стьопка там угорі і тягне за нитку, балується там і дирчить униз.

Нитка вже дугою пішла. Ех, погано путо зроблено! Як добре зробити путо, нитка не дасть дуги. Ну, та нічого — розсотуй далі. Нитка ріже руку, але то дурниця. Змій все далі й далі в'ється в небо, стає менше та менше.

Читати повністю...

 

Автор уроку - викладач недільної школи "Чадо"
Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва
Бойко Ольга
 

Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/volodymyr-vynnychenko.-fedko-halamydnyk
© 2011-2024 Дитяча недільна школа "Чадо"
© 2011-2024 Розробка: Юрій Зінькевич