Презентація: david.-z-komentaryami-na-slaydah.pps (11 774 кБ)
Тестування: test.-david-microsoft-office-powerpoint.pps (5 758 кБ)
Ключовий вірш: "Господи, Боже наш! Яке величне ім`я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. Коли погляну на небо – діло рук Твоїх, на Місяць і зорі, які ти поставив, то що є людина, що ти пам`ятаєш про неї, і син людський, що ти опікуєшся ним?" (Псалтир 8:2-10)
Місце Писання: 1 Цар. 16-31, 2 Цар., 1 Пар.
Закон Божий (протоієрея Серафима Слобідського): стор. 147-151.
Зміст уроку:
Таємне помазання Давида на царство:
* Після того, як перший ізраїльський цар Саул порушив основну умову свого обрання на царство (проявивши незаконне бажання діяти не як представник вищого Царя, а самовільно), Господь обрав Собі іншого представника, гідного вести народ за собою Божими шляхами. Ним став юнак на ім`я Давид.
* Давид був правнуком моавитянки Руфі, яка колись із любові до своєї свекрухи Ноеміні оселилася у Вифлеємі та прийняла віру ізраїльського народу. Тому в жилах Давида смішалися єврейська кров і кров благочестивого язичництва.
* Коли за натхненням Божим пророк Самуїл прийшов у сімейство Давидово, він спочатку побачив його старшого брата, величного і красивого зовні, та, пам`ятаючи Саула, подумав, що це, напевно, і має бути обранець Божий. Однак голос Божий сказав йому: «Не дивись на обличчя його, на високість зросту його, бо Я відкинув його. Я дивлюся не так, як дивиться людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце», - і вказав на його молодшого брата, пастушка Давида, не видатного зовні, але з добрим серцем і поетичною душею.
* Самуїл таємно помазав його, і з того дня спочив на Давиді Дух Божий.
Зустріч двох ізраїльських царів:
* Давид після свого помазання продовжував звичайний спосіб життя - як і раніше, пас батьківські отари. Однак він мав настільки щедро обдаровану душу, що прославився своїми піснями і майстерною грою на гуслях. Саула ж охопила нудьга від дії злого духа і, щоб розважити царя, Давида запросили у палац. Від Давидових пісень царю відлягало на серці і Саул спершу навіть полюбив юнака.
* Величні і проникливі Давидові пісні склали в Біблії окрему книгу – Псалтир.
Героїчний подвиг Давида:
* Тим часом филистимлянське озброєне військо знову підступило до ізраїльтян.
За тодішнім звичаєм війська вишикувались одне проти одного, і з ворожого табору вийшов велетень Голіаф, проти якого всі боялися вийти на двобій.
* Але Давид, дізнавшись, вирішив вийти. Коли Давид пас овець, йому не раз доводилося відбивати овечку із левової пащі, тому й тут він не злякався.
* Невисокий на зріст, в легкому пастушачому одязі й озброєний тільки пращою, Давид виступив проти закованого в залізні лати гіганта з мечем в руках. На презирливе глузування супротивника Давид відповів влучним попаданням каменем з пращі у лоба громили. Ворог рухнув, і Давид, підскочивши, відсік йому голову його ж мечем. Вороже військо від побаченого кинулось тікати.
* Саул, дізнавшись про подвиг, зробив Давида своїм воєначальником. Військова слава і популярність Давида серед народу ізраїльського стрімко росли.
Гонимий цар:
* Відчуваючи своїм ревнивим серцем наростаючу народну любов до свого царственого суперника, Саул перейнявся нестримною жадобою помсти. Спочатку приховано, а згодом і відкрито, Саул почав переслідувати Давида.
* Декілька разів Саул, в пориві сліпого гніву, метав списа у свого душевного лікаря, коли той співав йому заспокійливих пісень, однак Бог беріг Давида.
* Щоб позбутися суперника, Саул відправляв його у воєнні походи на вірну загибель, але благодать була над Давидом, і він повертався у ще більшій славі.
* Зрештою Саул відкрито проголосив Давида своїм ворогом і віддав наказ своїм військам його знищити. Давид змушений був переховуватись у печері.
Великодушність і благородство Давида:
* Не раз Боже Провидіння віддавало діючого царя Саула у повну владу Давидові: декілька разів Давид опинявся поряд із царем тоді, коли той про це не знав і був повністю беззахисний. Давид міг безперешкодно проткнути мечем Саула, коли той спав, проте не став цього робити і зупинив інших.
Відмова від боротьби за владу:
* Маючи на собі помазання на царство з вище, а отже і всі фактичні права на престол, Давид не тільки не мав наміру розправитися із своїм суперником, але і карав тих, хто насмілювався підняти руку на помазаника Божого. У війні із Саулом Давид не наступав, а тільки оборонявся, великодушно все йому прощаючи. Дізнавшись же про смерть царя Саула, Давид настільки щиро оплакував його, що ці його пісні і донині є взірцем високої честі і людяності.
Воцаріння Давида. Завоювання Єрусалима:
* Після смерті Саула Давид став царем Ізраїлю. Благодать і підтримка Господа допомогли йому переможно відтіснити ворогів зі своїх земель, відвоювавши нарешті і Єрусалим. З тої пори филистимлянам ніколи більше не вдавалося повернути собі колишню могутність, а з часом їм довелося навіть визнати гегемонію Ізраїлю. Єрусалим Давид зробив духовною столицею свого царства.
Перенесення ковчегу Завіту:
* Серцем духовної столиці мав, звичайно, за переконанням Давида, стати ковчег Божого Завіту. Тому урочисто і пишно, у супроводі щасливого народу, з піснями і багатими жертвами Божа святиня була доставлена в Єрусалим.
* Давид особисто супроводжував ковчег, в нестримному захваті танцюючи і стрибаючи на очах у всього народу. Ковчег встановили у збудовану скинію.
Переможні війни та думки про новий храм:
* Об'єднавши ізраїльські племена і підкоривши филистимлян, Давид почав розширювати межі держави. Завдяки завоюванням Давида Ізраїль остаточно переміг ворогів і вступив в єдиний у своїй історії великодержавний період.
* Давид мріяв про храм, але за пролиту в боях кров Бог не дозволив будувати.
Моральне падіння Давида:
* Влада не псує тільки ідеальних. Згубному впливу влади, на жаль, піддався і Давид. Покохавши чужу дружину, він відправив на вірну загибель її чоловіка.
Каяття царя і благословення його престолу:
* В цьому гріху страсті Давида звинуватив пророк Нафан. Але цар не стратив викривача! Чесно визнав свій гріх і щиро розкаявся.
За смирення і полум`яну любов до Бога Господь прорік Давидові,
що з його роду прийде - Спаситель.
Питання: