У четвертій частині Символу Віри говориться про хресні страждання і смерть Господа Ісуса Христа.
Розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
Хресний подвиг є головною метою земного життя Спасителя і тому Хрест - основний символ християнства. Хрест - осередок скорботи. І також хрест - захист і джерело радості для християнина, бо, постраждавши на Хресті, Христос притупив жало смерті і відкрив нам двері в Царство Небесне.
Христос неодноразово говорив, що саме заради цього моменту Він прийшов у світ. Недостатньо було ні проповіді Христа, ні Його чудес для нашого з'єднання з Богом. Мало було того, що Бог-Творець став людиною. Ми здобули потребу в Бозі не тільки в Тому, що воплотився, але й в Тому, котрого розіп’яли.
Бог є Життя. На переконання християн і з досвіду будь-якої розвиненої релігійної філософської думки, все, що існує, все, що живе, - існує і живе в силу своєї причетності Богу, свого взаємозв'язку з Ним. Тому коли людина в творенні гріха розриває цей зв'язок, прирікає себе на смерть і тління. Щоб люди могли бути врятовані від прокляття смерті, яке нависло над ними, могли знайти безсмертя, слід було відновити зв'язок з Тим, Хто тільки єдиний безсмертний, зв'язок, який подібний невидимим сходам, що з'єднують Небо і землю.
Люди не могли самі побудувати такі сходи зі своїх заслуг, чеснот, якими б вони, як по східцях Вавилонської вежі, піднялися б до Неба. І тоді, оскільки земля сама не може піднестися до Неба, Небо схиляється до землі. Бог стає людиною. Слово стає плоттю. Бог приходить на землю, щоб зруйнувати владу смерті, на яку прирікла себе людина.
У той же час, як це не парадоксально, зла і смерті, за глибокої думки християнського богослов'я, не існує. Зло і смерть - це завжди лише відсутність добра, благодаті, а смерть - це порожнеча, небуття, пекло - це місце, де немає Бога.
Порожнечу можна усунути, тільки наповнивши її чимось, перемогти смерть можна, тільки наповнивши її життям зсередини. Тому Господь вбирає в Себе досвід людської смерті, щоб розтрощити її зсередини Своєю вічністю.
Хресна смерть є вінець і кульмінація земного життя Спасителя, її мета і прагнення. Світлом Хреста висвітлюються багато подій життя Господа, виявляючи глибоку внутрішню закономірність перебігу євангельської історії.
Як ми знаємо, перше чудо Господь зробив на шлюбному бенкеті в Кані Галілейській. Він здійснює його не відразу, поступаючись проханню Своєї Пречистої Матері. Не знали ні учні, ні Його Мати, що перше чудо радості тісно і таємниче сплетено з іншим чудом, з іншим часом - часом смерті, не знали, що, перетворивши воду у вино, Ісус колись втілить вино у Свою спасенну Кров, пролиту за гріхи світу ..
У Гефсиманському саду Христос провів останні години перед Своїм арештом і стратою, провів їх у молитві до Отця. Євангеліст Лука каже, що коли Христос молився, кров, як краплі поту, стікала по обличчю Його. "Душа Моя сповита сумом смертельним ... коли можна, нехай обмине ця чаша Мене". У цих словах не вагання, але жах смерті, яка глибоко чужа обоженому єству Боголюдини.
Один тільки Христос пізнав, що таке справжня смерть, Він один виміряв всю міру агонії, тому що Він, будучи Джерелом Життя, прийняв смерть за всіх нас.
Христос вільно обирає смерть, підпорядковуючи свою людську волю божественній: "Не як Я хочу, а як Ти", - щоб подолати останню грань, яка могла розділити людину й Бога.
У Гефсиманському саду Христос був схоплений стражниками. Він присікає спробу апостола Петра захистити Його словами: "Поверни меча на його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти легіонів Ангелів ".
За швидким судом пішла швидка розправа. Здійснилося те, що передбачав Господь, творячи людину: її падіння і Своє розп'яття. Він знав, що колись настане момент в епоху правління в Юдеї римського прокуратора Понтія Пилата, коли Він помре за нас на хресті, щоб навчити істинної любові, яка заради того, кого любить, забуває про себе аж до смерті.
Нам треба було, щоб Бог воплотився і помер, щоб ми могли ожити.
Святитель Григорій Богослов
robochiy-zoshit.-urok-5-11.docx (25 кБ)