Обрати школу:

Богдан Лепкий про вічне...

 

Віра в поезії

НА ГОЛГОФУ

Голгофа, хрест, 
Страшні, криваві сни… 
Товпа реве: 
"Розпни! Розпни! Розпни!"
 
І розп'яли… 
На голові вінок, 
По краплі кров 
Спливає у струмок.
 
Товпа реве: 
"Коли ти Бог єси, 
То злізь з хреста 
І сам себе спаси!
 
Якщо не Бог, 
А лиш юдейський цар, 
То військами 
На ворогів удар!
 
А ти мовчиш, 
Здригаєшся, мов трус,- 
Га! Ти не Бог, 
Лиш назарей, Ісус!"
 
Голгофа, хрест, 
Страшні, криваві сни… 
Прости їм, Боже, 
Бо сліпі вони…
 
 
***
На небі сонце гасне
I
На небі сонце гасне
В вечірній синій млі,
Останнє сяйво ясне
Кидає на шпилі.
Горять шпилі огнями,
Мов царський діадем,
Аж зорі над верхами
Займаються огнем.
Горять вечірні зорі,
І місяць вирина,
Розкішно, пишно вгорі,
А долом — тишина.
А долом мряки сині,
Неначе море там,
Над морем у долині
Стоїть казочний храм.
З порфірів має стіни,
І вежі золоті,
І хрусталеві сіни,
І сходи — крем’яні.
Той храм — це хата твоя
Над берегом ріки.
Цвітуть в городі тоя
Й любимене — квітки.
II
На небі сонце гасне,
На землю нічка йде,
Зоряне небо ясне
По небесах жене.
Ідуть зірки юрбою,
А місяць серед них —
Як той вівчар з пугою
Серед овець дрібних.
«Пасіться, зорі-вівці,
Нім стане ясний день,
А вітер на сопілці
Заграє вам пісень.
Гей, вітре, ти, вітрило!
Не заводи, співай,
Щоби їм було мило
Іти на неба плай!»
Горять на небі зорі,
Від поля, від лісів
Несеться у просторі
Поезія світів.
III
Студена хвиля плеще
Об круті береги,
І очерет шелеще,
А хвиля плеще, плеще
І б’ється без ваги
Об камінь.
На хвилі місяць грає
Симфонію без слів.
З хвиль кучері сплітає,
Жемчуг переливає,
Симфонію без слів
Співає:
«Чарівна ніч, чарівна!
Над річечку ходім.
Ти будеш, як царівна,
Русалкам водним рівна,
Ріка буде наш дім,
Ходімо!»
 

Версія для друку

© 2011-2021 Дитяча недільна школа "Чадо"
Розробка © 2011-2021 Юрій Зінькевич
Дизайн © 2011 Анна Рибак