Історичне минуле нашого народу
Історичне минуле нашого народу
1. Чому, на Вашу думку, важливо знати історію свого народу?
2. Що Ви знаєте про літературу Київської Русі?
Які жанри були наявні в ній?
3. Які особливості літописів Вам відомі? Про що розповідається у літописах?
4. Які літописи Ви знаєте?
5. Ознайомтеся з наведеними нижче текстами літописної оповіді. Про що Ви дізналися з них?
Християнський погляд
1.Як князь Володимир обирав віру? Порівняйте, як відбувається навернення до віри цілого народу та однієї особистості? Назвіть спільні та відмінні риси.
2.Поміркуйте. Як найчастіше людина приходить до усвідомлення необхідності Бога в її житті? Чому?
3.Де ми можемо побачити картину Страшного Суду? Чому, на Вашу думку, її зображують у притворі?
4.Висловіть свої міркування про те, що таке Страшний Суд, Рай, пекло.
5.Що відомо Вам про подію хрещення Русі? Кого вважають першими християнами на Русі?
6.Хто збудував Собор святої Софії? Що Вам відомо про нього?
7.Як Ви вважаєте, чому Ярослава назвали Мудрим?
8.Яка роль у вашому житті книг Священного Писання?
9.Поміркуйте, яка роль Київської Русі в історії України? Дайте відповідь, враховуючи аспекти:
- духовність
- культура
- державність
Ознайомтеся з історіями, наведеними за "Повістю минулих літ"
«ТРИ БРАТИ — КИЙ, ЩЕК, ХОРИВ І СЕСТРА ЇХНЯ ЛИБІДЬ»
Поляни жили родами й мали свою землю. Було там три брати й одна сестра Либідь. Кий сидів на горі, де тепер Боричів узвіз, Щек володарював на горі, яка зветься нині Шєкавицею. А Хорив був на третій горі, котра від нього називалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата, і нарекли його Київ. Навкруги міста був великий ліс, у якому водилося багато звірів. «І були мужі мудрі й тямущі», називалися полянами.
Дехто говорить, що Кий був перевізником через Дніпро, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Але простий перевізник не ходив би до Царгорода. Кий князював у своєму роду й ходив до грецького царя, який зустрічав його з великими почестями.
Коли повертався Кий, то прийшов на Дунай і поставив там невеликий городок — Києвець. Хотів там осісти, але навколишні племена не дали. Повернувся Кий до свого міста, жив там і помер, як і інші його брати та сестра. Після смерті братів став їхній рід князювати у полян, а в древлян, дреговичів, словен, половців та інших племен були свої князі. Руською говорили поляни, древляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які потім стали зватися волинянами. Інші ж народи, які платять данину Русі — чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, коре — говорять своїми мовами й живуть у краях північних.
«СВЯТОСЛАВ УКЛАДАЄ МИР З ГРЕКАМИ І ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО КИЄВА. СМЕРТЬ СВЯТОСЛАВА»
Святослав направив послів до грецького царя з пропозицією укласти мир. Цар, почувши це, зрадів і прислав багато дарів, більше, ніж раніше. Святослав узяв дари і став думати, що коли не укладе мир, то греки можуть дізнатися, що їх мало, і обложать у місті. Руська земля далеко, а печеніги теж із ними воюють, то ніхто не допоможе. Греки обіцяли платити данину, і цього досить. Якщо ж перестануть платити, то можна знову зібрати велике руське військо і піти на Царгород.
Дружина радо погодилася із князем, писар записав на Хартію все, що передав Святослав. В угоді князь клявся, що хоче мати мир із греками, не буде ходити походами на їхні землі, буде союзником у боротьбі з їхніми ворогами. Якщо ж не дотримається угоди, то хай буде проклятий усіми богами.
Уклавши мир із греками, Святослав вирішив повернутися до Києва, бо у нього було мало війська. Попливли на човнах до порогів. Воєвода Свенельд порадив князеві обійти пороги, бо там стоять печеніги. Святослав не послухав його, поплив далі. Пе-реяславці попередили печенігів, що Святослав їде з великими дарами й малочисельною дружиною. Печеніги вийшли й заступили пороги, не можна було їх пройти, почалися холоди, пішла крига. Зупинився Святослав зимувати в Білобережжі, не стало в них харчів, почався великий голод. Коли настала весна, поплив Святослав через пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава і зробили чашу з його черепа. Све-нельд же врятувався й повернувся до Києва. А всього князював Святослав двадцять вісім літ.
«ВОЛОДИМИР ВИБИРАЄ ВІРУ»
У 986 році прийшли з Волги болгари магометанської віри й стали намовляти князя Володимира прийняти їхню віру. Князь розпитав про закони цієї віри й, дізнавшись про заборони — не їсти свинини й не пити, відмовився.
Потім прийшли іноземці з Рима від Папи Римського й розповіли про свою віру. Володимирові не сподобалося те, що треба суворо поститися, смиряти дух і тіло своє.
За німцями (католиками) прийшли євреї й запропонували свою віру. Коли князь спитав, де ж їхня земля, то виявилося, що Бог розгнівався на євреїв і розсіяв їх по всьому світу, а землю віддав християнам.
Греки прислали до Володимира свого філософа, і той розповів князеві про Ісуса Христа, про царство небесне, про гріхи, про рай і пекло, показав картину Страшного суду.
Володимир сказав, зітхнувши, що добре тим, хто буде в раю, і горе тим, хто потрапить у пекло. Філософ сказав, що коли князь хоче бути з праведниками, потрібно хреститись. Ця думка запала в серце Володимирові, але він вирішив ще почекати, розвідати краще про всі віри. Філософа ж відпустив із багатими дарами.
«РОЗГРОМ ЯРОСЛАВОМ ПЕЧЕНІГІВ. ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО БУДІВНИЦТВА В КИЄВІ. ПОХВАЛА КНИГАМ»
Коли Ярослав був у Новгороді, йому повідомили, що печеніги взяли в облогу Київ. Князь зібрав військо й пішов визволяти місто. Відбулася велика січа на тому місці, де тепер собор Святої Софії.
1037 року заклав Ярослав велике місто із Золотими Воротами, церквою Святої Софії та іншими церквами й монастирями. Стала при Ярославові поширюватися християнська віра. «Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі». Зібрав скорописців багато, перекладали вони з грецького на слов'янське письмо. Написали багато книг, що за ними вчаться віруючі люди, тішачись плодами глибокої мудрості. Це ніби як один зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу. А батько всього цього — Володимир, що запровадив християнство. Син його Ярослав засіяв Русь книжними словами, а ми тепер пожинаємо. «Велика — бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ: це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина...» Книгами людина втішається у печалі, в книгах — світло мудрості, а хто мудрості прагне — знайде благодать. «Той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами».
Ярослав любив книги, багато їх написав і поклав у церкві Святої Софії, яку сам збудував, оздобив і прикрасив. І в інших містах Ярослав ставив церкви, призначав туди священиків, даючи плату від своїх багатств і наказуючи вчити людей. Ярослав радів, а ворог нарікав та ремствував, бачачи силу нових християнських людей.
Автор уроку - викладач недільної школи "Чадо"
Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва
Бойко Ольга
Версія для друку
