ЯНГОЛ
По небу опівночі янгол летів
І пісню він тихую вів,
І місяць, і зорі, і хмар цілий рій
Вважали тій пісні святій.
Співав він про щастя безгрішних братів
Під вітами райських садків,
Про Бога величність співав, і хвала
Його щиросерда була.
Дитячую душу в обіймах він ніс
На землю для горя та сліз;
І глас його пісні в душі молодій
Лишився без слів, а живий.
І довго на світі нудилась вона,
Жаданням якимсь чарівна,
І звуків небесних змінить не могли
Їй пісні нудливі землі!