1) Про те, Який Бог, говорять нам Його властивості: вічний, всюдисущий, незмінний, всезнаючий, всемогутній, всеблаженний, благий і праведний. Всеблаженний і благий означає, що Бог – абсолютне добро і добром наповнює усе творіння. Отже, зла немає в Ньому і не було в Його творінні при створенні.
2) Звідки ж зло взялося в райському дереві? Згадаймо момент появи зла – перший день творіння: «На початку Бог створив небо і землю (духовні і фізичні закони всесвіту) та відділив світло від темряви». Звідки з`явилася темрява? Не сказано, що Бог створив світло та темряву. Світло і є Бог. А темрява – Його відсутність. Відділення світла від темряви, як стверджують деякі богослови, це натяк на катастрофу, що сталася в духовному світі – затьмарення найсвітлішого янгола. Отже, зло виникло на самому початку творення ще до появи раю та людини. І полягало зло у бажанні янгола стати богом у духовній сфері, тобто правити світом за своїми власними духовними законами, протилежними Божим.
Таким чином, зло – це не те, що було створено, а те, що стало з творінням, коли воно не прийняло Бога. Зло – це стан живої душі, в якій немає духа Божого.
Грубо кажучи, добро – це правильний (здоровий) стан душі, а зло – неправильний (хворий).
Чому диявол став злим? Тому що він, як і всі янголи, мав свободу думки і міг самостійно сприймати і оцінювати світ, себе у світі, та міг вільно приймати рішення стосовно свого місця у світі. Відчувши свою могутність, він відчув себе рівним Богові. І Творець став йому заважати, тому що з Творцем він бути богом не міг. Заздрість витіснила з нього Божий дух, а отже, змінилася його природа, Світло в ньому згасло. Його безбожний дух і став – злом.
Таким чином, стверджувати, що зло було створено, не можна. Богом були створені духовний світ (янголи) і духовні закони (Божа мораль). А от підміна духовних законів на власні, зміна критеріїв моралі стало – злом.
Не зовсім коректно також порівнювати добро і зло із духовними «+» та «-» і в цьому сенсі говорити, що «Бог - це плюс, а диявол - це мінус». Бог не в цій формулі, Він над нею. Позитивне чи негативне може бути ставлення до Бога, тому точніше добро і зло порівнювати із логічною дуальною парою «так» і «ні». Творіння каже Богові «так» чи «ні». І тоді умовна формула добра і зла виглядає наступним чином:
3) Щодо «дерева пізнання добра і зла». Сенс його криється у назві.
«…пізнання». Ясно, що будь-яке звичайне дерево не має відношення до пізнання. До пізнання має відношення тільки одне «дерево», яке забезпечує цей процес – людський мозок з його «стовбуром» і «кроною». Тому можна припустити, що за символікою дерева може критися найважливіший в людині орган, який забезпечує поєднання двох світів: духовного (думки, свідомості) і тілесного.
«…добра і зла». Критерій моралі. Визначення духовного напрямку.
Проголошуючи власні духовні закони (перебираючи на себе функції Творця), людина ставала «як бог-законотворець» («Ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло» (Бут. 3:22)), але людський моральний кодескс направляв розвиток історії хибним шляхом.
4) Отже, якщо міркувати таким чином, то два райських дерева являли собою два можливих напрями розвитку людської свідомості:
5) Вільний вибір між цими двома шляхами забезпечувала основна властивість людської свідомості – свобода. Тому свобода думки і прийняття рішень була у людини і до обрання одного з цих двох шляхів, і після обрання останнього, оскільки в ньому зберігається дуальність добра і зла. Навіть на хибному шляху Господь не покинув нас сам на сам зі змієм, що звив гніздо у гіллястій кроні наших мізків, Він Сам залишився з нами!
Вільне прийняття рішення грішною людиною звернути з хибного шляху на істинний отримує підтримку Божого духу і обіцянку звільнити свідомість людини від диявольського впливу та повернути можливість безкінечного і безперешкодного духовного розвитку - вічне життя.
6) Як бачимо, на всіх етапах початку людської історії Творець по-батьківськи вболівав, підтримував і направляв людину, не зазіхаючи при цьому на її духовну свободу.
Не Бог заради сюжетної інтриги задумав два шляхи розвитку для людства – вони виникли самі в момент розколу духовного світу, тоді вибір перед людиною неминучо постав.
«Посадивши» два дерева, Творець не спокушав людину на інші шляхи, як іноді вважається, а навпаки, розгортав перед свідомістю людини обидва вже наявні шляхи в усій їх очевидності, з їх наслідками, тим полегшуючи обов`язковий вибір і закликаючи обрати правильний шлях.
.jpg)
7) Людині потрібно було тільки довіритися Богу…