Микола Іванович
ПИРОГОВ
(1810 - 1881)
* * *
«Повне невір’я й атеїзм заполонили душу... Мені потрібен був відсторонений, недосяжний високий ідеал віри. І взявшись за Євангеліє… а мені вже було 38 років від роду, я знайшов для себе цей ідеал».
* * *
«Господи, Боже мій! Удостой мене бути знаряддям миру Твого…»
* * *
«Сміливо і незважаючи ні на які історичні дослідження всякий християнин повинен стверджувати, що нікому із смертних неможливо було додуматися і ще менш дійти до тієї висоти і чистоти морального почуття і життя, які містяться у вченні Христа; не можна не відчути, що воно не від світу цього. Віруючи, що основний ідеал учення Христа по своїй недосяжності залишиться вічним і вічно буде впливати на душі, що шукають миру через внутрішній зв'язок з Божеством, ми ні хвилини не можемо сумніватися і в тому, що цьому вченню судилося бути незгасимим маяком на звивистому шляху нашого прогресу».
* * *
«Школа повинна формувати не бездушних служак, чиновників, а справжню людину, гармонійно розвинену особистість, патріота, громадянина, мислителя».