Обрати школу:

Тетяна Майданович про вічне...

 

Віра в поезії

 

 

ВОГОНЬ  ЛЮБОВІ
 
Любов духовна із Небесних Вод
Зійшла на землю перший раз – росою.
Любов Огненну заповів Господь
І на Хресті людей прощав такою.
 
На душах плавить лід земних оков
Любов із Неба – у сльозах пришестя.
Її озброїв Правдою Закон
І в Істину сповив Завіт Блаженства.
 
Як Сонце сходить з вишини Любов
На мерзлі ниви, на заснулі душі.
І гнів, і бруд, і на долонях кров
Проміння приском змиє і осушить.
 
Ти тільки вір! Ти – тільки Їй! – повір.
Осяє віра темний шлях до серця.
Любові пломінь рветься аж до зір,
В його прощаннях плід Надії б’ється.
 
Не мир, а меч духовний проти зла
Бог нам подав, щоб відділити зраду. (Лк. 12:51)
І перетопить всі земні діла
 
Любов Огненна, і очистить правду.
Прийшов з Небес Незримих Божий Син
Щоб кинути Вогонь   –  на землю  с е р ц я.
О, як цей Задум Він бажав здійснить: (Лк. 12:49)
Хай тим  Огнем наш дух уже займеться!
 
2-11.06.2014
 

 

Версія для друку

© 2011-2021 Дитяча недільна школа "Чадо"
Розробка © 2011-2021 Юрій Зінькевич
Дизайн © 2011 Анна Рибак