Презентація: 
bshv.-urok11.-moysey.pps (5 895 кБ)
<< Урок 10. Авраам l Біблійна школа виховання | Урок 12. Декалог. Пророки >>
Біблійна Школа Виховання
Місце Писання: Вихід, гл. 1-40.
Ключовий вірш: “І сказав Господь (Мойсеєві): Я бачив страждання народу Мого в Єгипті… і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї… Отже піди: Я пошлю тебе до фараона (царя Єгипетського); и виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих” (Вих. 3:7-10).
Зміст уроку:
Друга книга з перших п`яти книг Старого Завіту (П`ятикнижжя), написаних Мойсеєм, називається Вихід.
Мойсей – народжений ізраїльтянин (єврей), врятований промислом Божим від знищення, вихований та навчений при дворі фараона Єгипту.
Всиновлення, поряд із вихованням власних дітей, благословенний Богом спосіб піклування про майбутнє людського роду. У Бога чужих дітей не буває, тому всиновлення та піклування про не кровну дитину прирівнюється до батьківства.
Промисел Божий – Божа діяльність у всесвітній історії, яка зберігає світ та направляє його до назначеної йому мети буття.
(Так, кошик, в якому був врятований Мойсей, в єврейському оригінальному тексті Біблії позначено терміном “ковчег”).
Ім`я Мойсей означає “вийнятий з води” або “дитя” (так, можливо, назвала його дочка фараона).
Мати з молитвою віддала свого сина в руки Божі, які і є справжнім ковчегом спасіння. Абсолютне покладання на Бога рятує наших дітей.
Рабство:
- підкорення іншій людині (безправ`я);
- підкорення іншим “богам” (язичництво);
- підкорення сатані та павшим духам (магія);
- підкорення духа плоті (гріховність).
Народ Ізраїлю був у єгипетському рабстві 430 років.
Вихід Ізраїлю з “дому рабства” відбувся біля 1440 року до Р.Х.
Становище дитини в сім`ї не мусить бути безправним, а її залежність від батьків не повинна переростати у цілковите підкорення та рабство. Виховання дитини має бути не дресируванням у клітці, а процесом окультурення та облагородження без посягання на дитячу свободу.
Пророк – особливий провісник Божої волі, “вуста Божі”. Пророк завжди зберігає власну самосвідомість; іноді він виконує свою місію проти свого бажання, однак з чітким усвідомленням необхідності своїх дій. Але коли пророк вже ступив на цей нелегкий шлях, він поділяє долю всіх праведників, і навіть Самого Христа, - бути самотнім, незрозумілим для натовпу, протидіяти народові, якого спасає.
Хороші батьки є для своїх дітей провісниками Божої волі, своєрідними пророками. Батьки проголошують певний кодекс правил, норми поведінки, закон – і слідкують за його виконанням. Для дітей, поки вони не виростуть і не усвідомлять необхідність слідування загальному закону, батьківський контроль здається обмеженням або навіть тиском. Це викликає конфлікт батьків і дітей: благі батьківські наміри залишаються для дітей незрозумілими.
Покликання Боже – вибір Богом людей, через яких (а не через безпосереднє втручання Бога в історію) відбувається спасіння людського роду.
Покликання батьківське – рятувати дітей в Божому розумінні: готувати їхні душі для вічного життя. Це наш обов`язок перед Богом, тому не може ігноруватися, навіть якщо лякає хресний шлях, або хочеться спокою чи особистого життя. Без батьківського проводу нашим дітям не спастися.
Неопалима купина – терновий кущ, який не згорав у вогні при явленні Мойсею Бога. Він відображав собою стан обраного єврейського народу, гнобленого, але невмирущого. Він був також прообразом Божої Матері, Яку не опалив вогонь Божества Сина Божого, коли Він зійшов через Неї з неба на землю, народившись від Неї.
Батькам треба відчувати вогонь Божої присутності, вміти Бога бачити і чути у слові, в обставинах та життєвих подіях, в історії. Шукати вогонь Божого духа, щоб запалитися від нього і запалити дітей.
Господь відкриває Мойсею Своє нове ім`я – Сущий (Яхве або Ієгова), тобто Той, Який є, в Якому все буття.
Назвати ім`я значить близько познайомитися. Батькам необхідно наближати дітей до Бога, знайомити з Ним як із живою Істотою, з Якою можна спілкуватися і Яку можна пізнавати.
Прохід через море – знак Божого промислу, особливої участі Його у врятуванні вибраного народу. (Спасіння старозавітної Церкви не є діло людське. Переосмислення в Новому Завіті - з рабства гріха можна вийти тільки під проводом Божим).
Батьки, які з Богом у серці ідуть по життю, в стані провести і своїх дітей через найстрашніші ситуації, навіть по дну життя.
Пасха – свято виходу ізраїльтян з єгипетського рабства. Пасха Старого Завіту є прообразом новозавітної Пасхи – виходу з рабства гріху та смерті.
Слово “Пасха” означає “проходження повз” (губитель пройшов повз єврейські житла).
Значення найбільшого старозавітного, а потім і новозавітного свята Пасхи - визволення людини з рабства, в яке вона потрапила ще в раю після гріхопадіння і в якому перебуває усю земну історію. Звільнитися від згубного впливу зла та віднайти омріяну свободу – мета поневоленого людства. Задача батьків: донести до дітей визначальне значення свободи, як божественної складової людської природи, прищепити дітям любов до свободи.
Агнець пасхальний, кров`ю якого первістки єврейські були визволені від смерті, прообразував собою Самого Спасителя Ісуса Христа, Агнця Божого, кров Якого визволяє всіх віруючих від вічної загибелі.
Ціна людської свободи визначається викупною ціною, яку сплатив Сам Бог за неї: Творець віддав за визволення людини Свого Сина, а Христос зійшов за це на хрест. Свобода – одна з найдорожчих людських властивостей (дорожча навіть за здоров`я і життя), тому у вихованні дітей треба виходити з її пріоритету. Свобода – це необхідний чинник творення свідомої особистості.
Гора Синай (або Хорив) – священне місце Божого перебування. (Всередині кожної людини повинна бути “священна гора”, тобто висота духа, щоби там перебував Господь).
Важливо не тільки поселити в дитині відчуття священного, але і спільно випрацювати в ній потяг до вічного, органічну потребу у високому і прекрасному.
Манна небесна та вода, що потекла із кам`яної скелі, врятувавши ізраїльтян від смерті, прообразували собою істинні для нас їжу та питво, тобто тіло і кров Христові, які дає нам Господь у Своєму Причасті.
Батьки мають донести до дитини істинний зміст Причастя – воно як їжа і питво є необхідною умовою існування у вічності.
Золотий телець – тяжіння до ідолопоклонства, незрілість народу, неготовність сприймати незримі, духовні образи (тобто ще перебування в духовному рабстві).
Сучасні «золоті тельці» мають різну форму, але одну суть – заміщення собою Бога. Батьки мають в першу чергу самі чітко визначати, що є сучасними ідолами, а також навчати цьому дітей та допомагати їм втриматися і не впасти у поклоніння їм.
Декалог – десять заповідей - Закон, який дав Бог Мойсею для Свого народу. В Декалозі єдиний Бог, що творить історію, вимагає від вірних насамперед дотримання головних моральних принципів.
Скрижалі – дві кам`яні плити, на яких було написано десять заповідей.
Недопустимість посягання на особисту свободу дитини повинна у виховному процесі діалектичним чином поєднуватися із встановленням певного морального кодексу поведінки. Забезпечення виконання цього закону має відбуватися не через примус чи насильство, а: по-перше, шляхом донесення важливості обмежень до свідомості дитини; по-друге, поясненням наслідків невиконання моральних правил; і по-третє, власним прикладом виконання закону.
Ковчег завіту – золочена скриня, в якій зберігались скрижалі з заповідями.
Скинія – переносний храм Божий, присутність Бога серед народу.
Потрібно не забувати, що виконання морального закону тільки людськими силами неможливе, оскільки цьому люто протидіють сили зла. Без атмосфери храму, участі у таїнствах сповіді та причастя, без Біблії як постійного супутника – тобто без присутності Бога в житті дитини задача досягти моральних висот у вихованні є практично нездійсненною.
Мойсей 40 років водив пустелею народ, бо в землю Обітовану мали увійти тільки діти волі, народжені після виходу з Єгипту. Ті, що пам`ятали рабство, і навіть сам Мойсей, не могли стати основою для вільного народу Божого.
Процес творення із маленької дитини свідомої і гідної зрілої особистості є надзвичайно складним і тривалим. Справжнє внутрішнє благородство викристалізовується поколіннями і династіями, тому потребує терпіння, витримки і віри.
Участь, яку проявив Мойсей в гіркій долі Ізраїля, поставленого на межу знищення, апостол Павло називає подвигом віри. Тільки впевненість, що Бог буде з ним, вселяло в нього мужність.
Долю батьків також у великій мірі можна прирівняти до подвигу: батьківська місія – попри всі перепони, труднощі та пручання дітей роками виводити їх на дорогу, що веде до спасіння.
Головне значення Виходу в тому, що Бог виводить вірних на свободу з рабства. Свобода, однак, не означає свавілля, вона врівноважується заповідями Закону, які людина приймає добровільно.
Свобода вимагає від людини подвигу, духовного зусилля.
Дві важливі речі заповів Мойсей нам і нашим дітям: вміння любити свободу та поважати закон. Саме їх поєднання і робить людей народом Божим, гідним Обітованої землі.
bshv.-urok11.-moisey.zmist-uroku.-na-druk.doc