Презентація: 
bshv.-urok7.-grihopadinnya.pps (5 160 кБ)
<< Урок 6. Створення людини l Біблійна школа виховання | Урок 8. Каїн та Авель >>
Біблійна Школа Виховання
Місце Писання: Буття, глава 3.
Ключовий вірш: “І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з`їси від нього, смертю помреш” (Бут. 2:16-17).
Зміст уроку:
Гріхопадіння – порушення волі Божої.
Не нашої волі, а Божої. Тому, якщо наша, батьківська, воля збігається з Божою, то порушення нашої волі дитиною – її гріх. А якщо не збігається, то порушення нашої волі дитиною – не її гріх, а наш. Звіряймо нашу волю з Божою!
Первородний гріх – перший гріх Адама і Єви, який став початком всіх наступних гріхів у людей.
Всі народжуються із зіпсованою гріхом природою, безгрішних дітей немає. Гріхи наших дітей напряму, генетично, походять від наших гріхів, тому викорінювати гріхи потрібно в першу чергу в собі, а на гріхи дітей дивитися з розумінням своєї провини перед ними.
Вигнання з раю – позбавлення Божої близькості, Божого благословення, Божого захисту.
Наш світ – не кращий з усіх світів. Є інший світ, кращий за наш. І до нього треба свідомо йти через усе життя та вказувати цей шлях дітям.
Змій – образ диявола.
Диявол може приймати різні образи – звіра, янгола, людини. Потрібно вчити дітей розпізнавати зло у різних образах: не зовнішньо, а внутрішньо - на дух.
Змій спокусив людину аби позбавити її життя і відлучити від Бога.
Змій уже частково полонив наших дітей від самого народження. Наша задача викупити їх з полону. Постійна духовна боротьба!
Єва, піддавшись змію, перша проявила слабкість, тому Бог звелів їй підкорятися чоловікові.
В дівчатах необхідно виховувати розуміння сімейної ієрархії, своєї певної майбутньої ролі – жінки, матері, господині. Спокійне прийняття авторитету батька, а в майбутньому – чоловіка. Вміння жінки покладатися на волю свого чоловіка.
Гріх вразив головне покликання жінки – давати життя: цю безмежну радість він отруїв болем та муками.
У статевому вихованні дівчата, дізнавшись про цей факт, мають сприймати його зі смиренням і готовністю заради появи нового життя.
Адам, який уособлював собою вінець всього творіння, своїм гріхом зробив уразливим і все, створене Богом: землю та все живе на ній.
Міра чоловічої відповідальності. Виховувати в хлопчиках почуття відповідальності за все: не лише за близьких та рідних, за майбутніх жінку та дітей, але взагалі за все,що відбувається з людством. Від кожного залежить все.
Гріх спотворив головне покликання Адама – праця його стала тяжкою.
Виховувати ставлення до праці як до життєвої необхідності, навіть якщо праця тяжка. Основний тягар бере на себе чоловік, хлопчик має бути на це налаштований з дитинства.
Неодягненість – відчуття сорому, яке з`явилось після гріха.
Культивувати в дітях відчуття сорому, а не страху перед покаранням за гріх. Неправильність дій має бути усвідомлена дитиною і сприйнята як щось ганебне, неприємне. Формувати реакцію дитини на власний гріх, як на прикру помилку, яку хочеться виправити. Гріх має стати невластивим природі дитини, чужим, викликати негативні емоції. Його потрібно віджити.
Вкусивши заборонений плід, людина схотіла пізнати світ без Бога, бажаючи самою стати богом.
Пояснювати дитині, що порушуючи заборону, дитина не слухається не лише батьків, але і Бога, ображає, зневажає Його і Його закони.
Людина, піддавшись дияволові, зреклась Бога, зрадила Його.
Пояснювати дитині: якщо вперто робити все навпаки, по-своєму, на зло, то можна зовсім втратити Бога і тоді керувати нами починає злий янгол.
“Дерево життя” давало пізнання добра через Бога.
Необхідно зародити в дитині відчуття постійної присутності Бога: читати про Нього, вести бесіди, розповідати, який Він і як ставиться до нас. Формувати особисте ставлення дитини до Бога як до Друга, Який завжди поряд. Допомогти дитині зав`язати у думках з Богом діалог. Пізнання Бога дитиною саме по собі направляє дитину до добра.
“Дерево пізнання добра і зла” давало пізнання добра через зло.
Без Бога життєвий шлях тернистий: усвідомлення добра і зла відбувається на власних помилках і розплатах за них. Показувати це дитині на прикладі інших людей.
Каяття Адама і Єви, до якого закликав Господь, могло врятувати їх.
Вчити дитину визнавати свої помилки перед самою собою, перед іншими, перед Богом. Нам, батькам, потрібно вміти прощати дитину, якщо вона усвідомила провину і просить вибачення, причому прощати повністю і безумовно, щоб дитина відчула різницю станів винуватості та реабілітації, щоб вона відчула полегшення від звільнення від гріха та підсвідомо прагла в майбутньому до цієї душевної легкості.
Людина сама вибрала свою долю.
Вчити не звинувачувати у своїх гріхах і невдачах нікого, крім себе.
Смертність та причетність людини злу – не прокляття Боже, а страшний наслідок гріха.
Не звинувачувати Бога. Привчати дитину бачити свою відповідальність за те, що щось не так, розвивати навик аналізувати ситуацію та розбиратися у причинах і наслідках власних дій.
Безсмертний дух, даний людині Богом, в раю керував тілом. Гріх позбавив безсмертний людський дух єдності з Божим Духом, джерелом Життя, - тому тіло стало смертним.
Без Бога – немає життя. В цьому світі ми відірвані від Бога, тому мусимо в кінці життя піти з цього світу в той, де будемо з Богом жити вічно.
Гріх зруйнував гармонію як в матеріальному, так і в духовному світі – зло просякло живу та неживу природу, знівечило стосунки людей, затьмарило образ Найвищого Ідеалу в їхніх душах.
Важливо формувати в дітях глобальне мислення: пояснювати, що наші проступки, гріхи кожного з нас, псують увесь світ. Тому треба старатися кожному не грішити, і тоді світ стане кращим. Наш вплив на світ - визначальний.