Василь Симоненко. Поезія
Василь Симоненко
Питання до текстів:
«Лебеді материнства».JPG)
1. Із чим у Вас асоціюється лебідь? Напишіть 10 асоціацій, які першими спадають на думку.
2. Яка роль матері у вашому житті? Хто для Вас ця людина?
3. Поясніть, як Ви розумієте поняття материнства?
4. Поміркуйте над рядками з піснеспіву:
«В нас перша мати є Марія.
Другая - Церковця свята,
А третя - мати Україна,
Четверта - Ненька дорога».
Чому ми називаємо своїми матерями Батьківщину, Мати Божу та Церкву?
5. Чим вірш «Лебеді материнства» нагадує колискову? Чому, на Вашу думку, автор апелює до цього жанру?
6. Як, відповідно до тексту вірша, ставиться мати до свого сина? Що хоче розповісти йому, чому хоче навчити?
7. Перечитайте уривок із поезії:
«Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Які образи у ньому автор поетично підносить? За допомогою яких символів? Який висновок ми можемо зробити зі слів «не можна рідну матір вибирати» та «вибрати не можна тільки Батьківщину»?
8. Яка ідея твору?
9. Чи погоджуєтеся Ви з тим, що автор вважає високою цінністю материнську любов? Підтвердіть цитатами.
10. Як сказано у Священному Писанні про батьків? Який Біблійний образ є найбільш репрезентативним щодо порушеної теми?
11. Порівняйте образ Богородиці з образом матері у вірші «Лебеді материнства». Чим вони подібні? Чим відмінні?
«Ти знаєш, що ти – людина?»
1. Який образ в центрі уваги автора?
2. Чому автор підносить людину над усіма іншими істотами?
3. Як описана у творі короткотривалість людського буття?
4. Пригадайте Біблійну притчу про нерозумного багача:
«І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.
І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!»
(Лк, 12:15-31)
Яка ідея притчі? Про що повинна дбати людина?
5. Якими бачить основні людські цінності Василь Симоненко? Що потрібно спішити робити? Чому?
6. Чому, на Вашу думку, автор наголошує на індивідуальності кожної людини?
7. Як Ви розумієте вислів А. П. Чехова «Бережіть в собі людину»?
«Гей, нові Колумби й Магеллани»
1. Кого автор називає Колумбами й Магелланами?
2. Прокоментуйте вислів:
«Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе».
Чи свідчать ці слова про патріотизм? Що можна відкривати для себе в Україні?
3. Що таке, на Ваш погляд, якорі іржаві? Що символізує іржа? Що символізує якір?
4. Що означає «відкривати духовні острови»? Що в цьому випадку символізує острів?
5. Як Ви вважаєте, чому В. Симоненко використовує символіку подорожі?
6. З християнського погляду, люди – подорожні на землі, наше життя – це подорож на шляху до життя вічного. Перечитайте текст та спробуйте розглянути його в цьому аспекті.
- Який масштаб подорожі Колумба й Магелана?
- Якою є символіка моря?
- Що може відкривати у своїй подорожі християнин?
ЧИТАТИ ТЕКСТИ
Василь СИМОНЕНКО
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
Мріють крилами з туману лебеді рожеві, 
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Весна 1962
* * *
Ти знаєш, що ти — людина? 
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
16.XI.1962
***
Гей, нові Колумби й Магеллани,
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподіваная молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві —
Нидіє на якорі душа!..
Б’ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.
Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені...
15.10.1962
Автор уроку - викладач недільної школи "Чадо"
Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва
Бойко Ольга
Версія для друку
