Обрати школу:

Вавринюк Юрій про вічне...

 

Віра в поезії

 

Нове серце

«Радійте, хворий, — лікар посміхнувся, —
Вже скоро серце нове буде в вас!
Для Вас, нарешті, донор віднайшовся,
Настав і Ваш щасливий час!»

І лікарі схилились біля столу,
І нове серце груди прийняли.
І ось — удар: маленький, перший, кволий,
Але удар. Вони перемогли!

І билось серце, кров текла по жилах.
Несла життя! О, як хотілось жить!
Вливалась в тіло свіжо-тепла сила
І цілий світ хотілося любить.

І хто там думав, щастя ухопивши,
Що заплатив життям хтось за життя.
У когось серце вже не битиметься більше,
Бо він віддав його без вороття.

Так Божий Син приніс Себе у жертву,
Гаряче серце вийнявши з грудей.
Моє ж Він серце, грішне, грубе, мертве
Відкинув геть — і вклав дарунок цей.

Я новим став, життя вже інше стало,
Тепер мій дух весною знов цвіте.
І б’ється в грудях рівно й досконало
Христове серце, — любляче й святе.

Несе по тілу свіжу силу неба,
Несе життя без болю, без кінця.
Чого ж мені, щасливому, ще треба:
Я маю серце Вічного Творця?!
 

 


* * *
Я дякую
За те, що небо — синє.
За те, що нива — золота.
Що в мене світла й гожа днина,
Що в серці — зоряна мета.

Я дякую
За те що в грудях — пісня.
Що хліб — щоденно на столі.
Що над країною не виснуть
Ворожі хмари: чорні й злі.

Я дякую
За сильну руку брата,
За слово в хвилю безнадій,
Що над колискою дитяти
Шепоче мати: «Сину мій!»

Я дякую
За те, що дощ — врожайний,
Що поле щедрістю зроста.
Що Боже Слово — життєдайне,
Що Богом повняться літа.

Я дякую
За те, що ранок — чистий,
Що вечір — свіжо-мовчазний.
Що очі в сина — променисті,
Що доня — втілення весни.

Я дякую
За пісню Віфлеєма,
Пробиті руки — два крила.
За ніжну провесінь Едему,
Що в воскресінні проросла.

Я дякую
Що Бог — моя утіха
З малечих літ і до сивин.
Його любов —
                        як дотик неба тихий…
Я дякую, що я Твій, Боже, син!

Я дякую!
 

 

Подяка


За спокiй у серцi, за радiсть спасiння, 
За мир i блаженство в Iсусi Христi, 
За пахощi весен, за барви осiннi 
Я Бога прославлю в моєму життi.

    Душа моя спiває 
    З натхненням неземним. 
    Колiна я схиляю 
    В покорi перед Ним.

За мiсто чудове, що в небi чекає, 
За сповнення Духом, за новi пiснi. 
За Кров Заповiту, що з Богом єднає, 
Що Вiн є зi мною, що Вiн є в менi.

Я славлю Творця, що назвав мене сином, 
Що бачити можу землi я красу. 
За щастя, за долю, за стежку єдину, 
Що йде вiд Голгофи, — хвалiння несу.

I скiльки ще зможу в цiм свiтi прожити, 
Мене Своїм словом Ти, Боже, веди. 
Я буду спiвати, я буду хвалити, 
Я буду з Тобою, Спаситель, завжди.

    Душа моя спiває, 
    I серце не мовчить — 
    Хто Бога ще не знає, 
    До Нього поспiшiть.
 

 

* * * 
Тобі, мій Боже, пісню цю співаю, 
Бо лиш в Тобі знаходжу я спокій. 
Співають ліс, лани, степи безкраї 
Про те, що Ти даєш душі моїй.

У грудях б’ються вдячності акорди, 
Вуста шепочуть: «Дякую, Господь!» 
Ти вклав подяку в серце колись горде, 
Частіше в нього, Спасе мій, приходь.

Приходь в хвилини сліз та безнадії, 
Коли співа, як жайворон, душа. 
Коли думки, як хмари грозовії, 
Коли залишусь може без гроша.

Хай лине пісня в ранішні тумани, 
Хай з нею день римує біг життя. 
Нехай її підхопить шелест кленів, 
А ніч вплітає щебет солов’я.

Тобі, Спаситель, пісню цю складаю, 
Кладу до ніг мажорний хід весни. 
Її з Тобою Боже доспіваю, 
Плоди життя принісши восени.




* * * 
Все, що дихає, — хай Господа хвалить! 
Псалом 150


Дихаю, а значить — славлю. 
Славлю, доки дихання ношу. 
Тішуся райдугою в краплі, 
Росами на шапках споришу. 
Дихаю, а значить — вірю 
Я у велич Бога і Творця, 
Й кольоріють будні сірі, 
І пасує усміх до лиця. 
Славлю! Як Його не славить? 
Бо ж у грудях — дихання Його. 
Славлю, хоч і закривавить 
Часом серце й зморщиться чоло. 
Славити — живу для того — 
У словах, учинках і думках. 
З серця — радість веселково 
Зарясніє квітами в лугах. 
Славити — а як інакше? 
Славить бо навкруг уся земля! 
Славити — усюди й завше. 
Чи ж не в цьому сутність вся моя?

Дихаю — і славлю! Славлю Бога! 
Бо ж ношу у грудях дихання Творця. 
Славити — допоки слава неба 
Не відкриє велич Божого лиця.

 

Версія для друку

© 2011-2021 Дитяча недільна школа "Чадо"
Розробка © 2011-2021 Юрій Зінькевич
Дизайн © 2011 Анна Рибак