Звернення до батьків старшокласників

Дорогі  батьки! 

Вітаємо вас із початком навчального року! За літо ваші діти, слава Богу, піднялися ще на одну життєву сходинку, подорослішали. Це приємно.

Але водночас це також означає  - посилення навантаження на дітей, ускладнення навчального матеріалу, збільшення кількості домашніх завдань і зменшення часу і сил на все це. Із наближенням до випускного класу все більше приділяється уваги навчанню і все менше всьому іншому. І це зрозуміло, оскільки від успішного завершення навчання в школі залежить подальша доля дітей. Тому в старших класах школа стає пріоритетом, а все інше відходить на другий план або взагалі витісняється із життя дитини.

Усе це дуже добре зрозуміло. Але дозвольте все ж таки нагадати всім нам про те, що неправомірно потрапляє у розряд «всього іншого», і що, насправді, більше ніж звичайна школа, визначає життєву долю ваших дітей.

Дозвольте з нагоди початку занять звернутися до вас і від імені недільної школи.

Розуміємо, що проголошуватимемо прописні, очевидні істини, але іноді все ж важливо їм дати прозвучати, як храмовим дзвонам, що невтомно скликають на службу Божу.

Звертаємося в першу чергу до тих батьків, хто вирішив з огляду на вище перераховані поважні обставини більше не водити дітей до недільної школи. Ви розмірковуєте, напевно, так, що вже і те добре, що Ваша дитина декілька років вивчала Закон Божий і необхідні знання з цього предмету вже отримала. Однак, Біблія – це не математика. Справа не в сумі знань, а в тонкому інструменті, який торкається душі Вашої дитини і творить її постійно,  дає огранку її особистості, формує з неї справжню Людину.  І цей складний психологічний процес надзвичайно важливий у будь-якому віці, але особливо у перехідному, підлітковому, саме в цей період кристалізується особистість дитини. Позбавити дитину в цей період благодатного Божого впливу – це все одно, що перестати давати їй їсти саме в період інтенсивного росту. Невже ми думаємо, що такий основоположний процес, як особистісне становлення, можна пустити самоплином, що архітектура душі Вашої дитини складеться сама собою, без впливу її головного Зодчого? Хіба забуваємо ми про руйнівну силу, що непомітно, але постійно роз`їдає основу людського єства і від якої є єдиний захист – близькість до святинь? Чому недооцінюємо небезпеку? 

Логіка, скоріше за все, така:

• По-перше, тих знань, що вже дитина отримала про Бога, достатньо, щоб вона сама розібралася в життєвій ситуації та зробила правильний вибір. Однак, Біблія – дуже глибока, філософська книга, тому в дитячому віці вона сприймається, звичайно, по-дитячому.  Підростаючи, її необхідно постійно переосмислювати на новому психологічному віковому рівні, щоб нею вимірювати нові життєві обставини. Якщо цього не відбувається, то у свідомості дитини-підлітка поступово біблійні істини заміщуються істинами «цього світу» і стається розрив зв`язку із Самим Джерелом моралі, стається непомітна підміна етичних принципів.

• По-друге, часто батьки заспокоюють себе тим, що для розвитку дитини і звичайної загальноосвітньої школи достатньо з головою. Але ж ви самі знаєте (бо жалієтесь), що звичайна школа не займається душею, вона (з різних причин) в більшій мірі навчає, але (особливо останнім часом) в усе меншій мірі виховує.  А от для церкви та недільної школи виховання – основна задача, цьому присвячено весь навчальний процес.  Зважте, тільки чесно, чого варте навчання без виховання, розум без душі?

• По-третє,  батьки часто вважають, що самі можуть замінити дитині Церкву. Сімейна церква, безумовно, має велике значення у формуванні свідомості дитини, однак мала церква замінити велику не може. Церква, як Ви знаєте, це – не культова споруда, церква – це спільнота християн.  І саме в тому сенс соборності, що у єднанні однодумців створюється особлива атмосфера, що сама собою благодатно впливає на душу дитини.  

• По-четверте, побутує хибне уявлення, що дитина там, у далекому дорослому житті, ще встигне сама знайти Бога і прийти до Нього. Але в тому-то і справа, що саме тоді, коли процес духовного зростання дитини неперервний, коли душа дитини планомірно утверджується в вірі - тоді вона еволюціонує в дорослу духовну особистість без потрясінь і випробувань, природним чином. Дитячі душі – це унікальний благодатний грунт, на якому легко і багатим врожаєм проростає Господнє слово. Кожний день дитинства – безцінний в Божому процесі творення. А от якщо душу дитини регулярно не підживлювати, якщо підлітка захоплять спокуси світу цього і він поступово йому віддасться, то там, потім, у далекому майбутньому, щоб якось все ж таки повернути віру у його закостенілу дорослу  душу, потрібно буде її сильно струснути. Дорослим задля спасіння душі даються важкі випробування. Хіба хочемо ми своїм дітям такого тернистого шляху до Бога? Дитячий же шлях до Господа – блаженний, навіщо ж його переривати?

• По-п`яте, популярною є впевненість, буцімто, не варто дитину примушувати ходити до недільної школи, якщо вона того не хоче. Абсолютно з вами погоджуємося, насилувати дитину ні в якому разі не можна. А це означає тільки те, що нам, дорослим, і вчителям, і батькам, нам, свідомим християнам, потрібно докласти усіх зусиль, щоб зацікавити дитину, зробити так, щоб їй самій хотілося кожної неділі бігти до храму і зустрітися із друзями у недільній школі. Між іншим, це дуже важливо, щоб у дитини були друзі-християни – недаремно ж Господь заповідав нам об`єднуватися. Друзі-християни – це не просто товариші, знайомі, однокласники, це – брати і сестри на все життя (так має бути!!! І наша з вами спільна задача - створити атмосферу великої родини для наших дітей, щоб вони в житті мали багато справжніх друзів і ніколи не почувалися самотніми).

• По-шосте, видається справжнім знущанням відбирати у дітей єдиний вихідний задля ще однієї школи. Діти змучені, загнані, перевантажені, їм потрібен елементарний відпочинок. Все так, це свята правда і велика проблема, яку треба вирішувати на державному рівні (як організувати батьківський Майдан під стінами Міністерства освіти – це окрема тема). І тим не менш, дозвольте нагадати нам усім одну святу настанову:  «Один день – Богові». Вона безумовна, незалежна від обставин і не має виключень. І вона нам потрібна більше навіть, ніж відпочинок. Чому? Тому що один день в церкві (в недільній школі) заряджає нас духовно, дає сили на робочий тиждень. Цей день потрібен, насправді, не Богу, а нам, як камертон потрібен музиканту, щоб час від часу звіряти чистоту звучання, щоб не сфальшивити в мелодії. Відніміть у музиканта камертон, і з часом вам не захочеться слухати його музику.

• По-сьоме, пам`ятаємо заклик Христа: «Пустіть дітей до Мене!»  Святий обов`язок батьків – привести дитину до Бога. Але Христос не мав на увазі «за руку». Він мав на увазі: «робіть це так, як Я робив». Тобто своїм прикладом! Якщо ми, дорослі, їхні батьки, авторитети для своїх дітей в усьому, не йдемо в неділю до храму, то звідки це бажання візьметься в дітях? Якщо ж батьки попри все залишили у своєму напруженому житті Бога і храм на святому місці, то і в душах дітей знайдеться місце для святині. А з часом вони і своїм дітям передадуть цю важливу традицію, на якій тримаються і сім`ї, і народи, і держави.  

• І нарешті, нехай ще раз у нашій свідомості прозвучить слово Самого Господа Ісуса Христа: «Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її. Прошу тебе, вибач мені. Другий сказав: я купив п'ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. Господар сказав рабові: піди на дороги й загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних». (Лк.14:16-24).

Дорогі батьки! Ми стараємося зробити так, щоб і вам, і вашим дітям було за чим прийти до храму і до недільної школи, щоб ви не даремно витрачали на це свій дорогоцінний час. Програма цікава, насичена. І навряд де ще ви можете отримати всі ці знання. Передивіться ще раз уважно наші плани на цей рік, зважте ще раз, відверто і чесно, як перед Богом, усі за і проти, і зробіть свій вибір.

А ми будемо чекати на вас!..

Версія для друку